“Я просто людина, яка втратила 25 років свого професійного життя”: Алан Бадоев в ексклюзивному інтерв’ю розповів про родину та проект “Довга доба”
Відомий режисер поділився, якою бачить майбутню стрічку.
Відомий режисер та кліпмейкер Алан Бадоєв разом з телеканалом 1+1 збирає матеріали для спільного документального фільму під назвою “Довга доба”. Стрічка стане першим великим проєктом, який у художній формі осмислює свіжі та ще такі болісні події війни, яку росія розв’язала проти України. “Довга доба” — історія про життя, мрії та плани українців, останній день нашого мирного життя та початок нового етапу, який розпочався 24 лютого під звуки бомб та сирен.
Сьогодні Алан Бадоєв в ексклюзивному інтерв’ю для КП розповів про найбільшу втрату під час війни, чому власна історія режисера не потрапить до картини «Довга доба» та фейкові концерти Макса Барських у росії.
Відомий режисер поділився, якою бачить майбутню стрічку.
“Наш фільм не про військову стратегію, не про політику і не про надзвичайний героїзм. Він про людей, у чиї будинки прилітають бомби, про тих, хто змушений тікати, залишаючи своє життя і все, що дорого, про тих, хто живе в окупації та бореться з нею. Він – про нас: простих українців, які здійснюють подвиг день у день. Головне завдання для мене – показати життя у кожному вікні зруйнованого будинку. Показати Україну до війни, те, як ми жили в останній мирний день, з чого складалася ця доба і на що перетворилося наше життя після першої бомби. Головними матеріалами для фільму є унікальні відеощоденники, які знімають самі українці - від дітей до дорослих - на свої телефони. Разом з ними ми занурюємось у найінтимніші моменти життя: коли ти сидиш у ванній, а зверху в будинок падають бомби, коли ти рятуєш свого сусіда після бомбардування, коли ти впізнаєш свого друга серед тіл убитих, коли ти відпускаєш коханого на війну та обмінюєшся з ним відео вночі - він у окопі, а ти у притулку. Це дуже інтимний фільм. Я хочу познайомити світ із душею України, хочу, щоб глядач зрозумів людей, яких винищує росія. Щоб кожна людина могла порівняти себе з тим, хто по той бік екрану”, — говорить Алан Бадоєв.
Алан Бадоєв відповів на питання, чи зміг би сам стати героєм свого фільму.
“Не думаю, що моя історія може бути варта цієї картини. Я просто людина, яка втратила 25 років свого професійного життя. Війна знецінила багато того, що було дорогим у минулому. Але багато людей у нашій країні втратили набагато більше: хтось свій дім, хтось коханого, хтось життя. Моє минуле життя складалося зі сміху, подорожей та улюблених друзів, із відчайдушного почуття свободи. Я завжди жив без кордонів. Сьогодні багато людей втрачено, і дуже багато того, у що ще тільки доведеться повірити. Це складно показати у фільм”, — розповів Бадоєв.
Також Алан Бадоєв розповів про свою родину. Нещодавно, 20 травня, не стало матері режисера, але йому вдалося побути з нею в останні хвилини.
“Тато живе недалеко від Києва. Я завжди сумую за ним, навіть якщо ми не бачимося всього тиждень. Адже він моя остання стіна, єдина людина, поряд з якою я все ще почуваюся дитиною. Мені вдалося побути з мамою у дні, коли вона пішла. Для мене це дуже тяжкий досвід. Можливо, я ще й не усвідомив, що її немає. Не можу зрозуміти, як люди старіють. Сильно запам'ятав її руки. Навіть наприкінці шляху вони залишилися найніжнішими, таких більше немає в жодної жінки з тих, кого я знаю”, — каже режисер.
До того ж, кліпмейкер поділився, чому росіяни не дають спокою Максу Барських.
“Так сталося, що Максима дуже любили у росії. Він не схожий на їхніх зірок: закритий у житті, не зірковий, не тусовочний хлопець, який дарував щиру силу кохання на своїх багатотисячних концертах. Протягом семи років його хіти пронизували радіоефіри, і кожен знав його пісні напам'ять. Для них він був своїм. Втрата, яку завдав Макс своїми зверненнями до російської пропаганди, дуже глибока. Ніхто, навіть я, не очікував на це… Його слова безапеляційні, а ще він вільний у своїх рішеннях, чого росіянам не зрозуміти ніколи. Їх тримають гроші, кар'єра, слава… Максим ніколи не дорожив цим, для нього завжди була важлива музика та свобода. Російські ЗМІ буквально не знають, як дістати його та нівелювати його вчинок”, — каже Алан.
Повну версію інтерв'ю з Аланом Бадоєвим читайте на сайті КП за посиланням.
Нагадаємо, “Довга доба” — документальна історія про життя, мрії та плани українців, останній день нашого мирного життя та початок нового етапу, який розпочався 24 лютого під звуки бомб та сирен. Це хроніка війни очима українців, відтворення подій через особисті історії. Сценарій до картини щодня пише народ України своїм активним спротивом агресії та єдністю. Для того, щоб стати співавтором документальної стрічки “Довга доба”, потрібно заповнити анкету та надіслати відеоматеріали, на яких зафіксовані ваші родини у останній мирний та щасливий день перед початком війни. Відео, які показують вашу сім'ю (разом або окремо) у перший день війни — 24 лютого: перші бомби, ваша перша реакція, ваші записи протягом першого дня, перша ніч, розмови. Якщо ви вели відео-щоденник подій: наступні бомбардування, укриття, ночівлі, ваші роздуми та коментарі до подій, розмови у колі сім'ї під час перебування в укриттях, все, що може бути важливим — кожна деталь і ваша думка. Поділіться з нами найбільш щемливими моментами, які ви пережили протягом цієї війни. Адже жодна людина, яка постраждала від російської агресії, жодна подія або злочин російських окупантів не має бути забутим. Просимо передавати матеріали без будь-якого монтажу. Розкажемо історію нашої країни разом!
Посилання для передачі матеріалів тут.
