Справжній мегаполіс: унікальна історія могутнього Чернігова у Реальній історії з Акімом Галімовим

Історичні місця завжди несуть у собі відбитки минулого, що сягає крізь століття до нас, сучасників. Однією з таких унікальних пам'яток є Спасо-Преображенський собор у Чернігові, історія якого налічує тисячу років. Цей собор, один з найстаріших в Україні, нещодавно був звільнений від Московського патріархату, який понад тридцять років користувався цією визначною пам’яткою.

Чернігів – місто з багатою історією, що сягає X століття. У ті часи воно було потужним конкурентом Києва, а Спасо-Преображенський собор, будівництво якого почалося ще до заснування Софії Київської, став символом амбіцій Чернігівських князів. У 990 році київський князь Володимир Великий відправив свого сина Мстислава княжити в далекій провінції Тмутаракань. Через 25 років, після смерті Володимира Великого, між його синами почалася боротьба за престол. Мстислав вирішив повернутися в Україну і спробувати захопити Київ, але кияни його не прийняли. Тоді він осів у Чернігові, зробивши його своїм центром влади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке Ханська Україна: Акім Галімов пояснив, чому росія так активно боролася за цей край

Московський патріархат і його вплив

У вересні 1990 року Чернігівська облрада передала Спасо-Преображенський собор у безоплатне користування Московському патріархату. Протягом понад тридцяти років московські священники господарювали тут, але їхнє ставлення до цієї унікальної пам’ятки викликало чимало питань. Собор перетворився на склад мотлоху, а його стан погіршився до жахливого рівня.

Лише у жовтні 2023 року Верховна Рада України розпочала розгляд закону, що забороняє діяльність Московського патріархату в Україні. Міністерство культури створило спеціальні комісії для обстеження пам'яток культури, якими користувався Московський патріархат. 

Відродження собору

Під час реставраційних робіт було знайдено унікальні артефакти, що свідчать про велич і помпезність середньовічного Чернігова. Зокрема, було виявлено колони, привезені Мстиславом з Херсонесу, і частини мозаїки, подібної до тієї, що зберігається у Софії Київській. На одній із колон знайдено графіті, датоване 100 роком, що може свідчити про час спорудження собору.

Чернігівський Спаський собор приховував у своїх надрах справжній скарб, який вразив дослідників і відкрив нову сторінку в історії нашої країни. Унікальна скринька, відома як Мощаниця, була знайдена захованою у престолі собору під час досліджень 1960-х років. Її історія сягає часів князя Мстислава і була закладена під час будівництва Спаського собору у X столітті.

Унікальна знахідка

Мощаниця — це спеціальна скринька, виготовлена зі срібла 916 проби. На думку дослідників, тут були покладені частинки святих Пантелеймона, Акакія та Макавея. Найбільш вражаюче те, що на скриньці викарбувані їхні імена, що є першим свідченням кириличних написів серед існуючих артефактів. Дослідники вважають, що мощі могли не зберегтися через тривалий час. Скринька була реставрована у 2000-х роках, але до цього часу жодного разу не експонувалася.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська пропаганда на окупованих територіях: Акім Галімов розповів, як ворог виправдовує війну у шкільних підручниках

Аскетичне життя ченців у монастирі

Історія цих місць тісно пов'язана з ім'ям Антонія, засновника Києво-Печерської лаври. Антоній, як і багато інших ченців, належав до чернецтва, яке практикувало ісихазм – містичне вчення християнства, що передбачає пошук Божої енергії всередині себе з повною відмовою від земного життя. Антоній жив у печері, щоб уникнути зовнішніх подразників, і його духовна практика фактично була схожа на медитацію.

Політика завжди грала важливу роль у житті таких духовних людей. Коли населення дізнавалося про існування ченців, їх починали вважати святими ще за життя. Ченці проводили свої дні у невтомній праці та молитвах, спали мало, їли ще менше, а їхніми головними чеснотами були аскетичність і духовна стійкість.

Антоній користувався беззаперечним авторитетом, і отримати його благословення вважали за честь не лише прості люди, але й знать і князі. Одного разу, дізнавшись, що київський князь Ізяслав порушив клятву, Антоній передрік йому поразку в бою. Це передбачення збулося, і після повернення князя Ізяслава до влади він жадав помсти. Проте Феодосій, керівник Києво-Печерського монастиря, домовився з чернігівським князем Святославом про притулок для Антонія.

Антоній обрав місце в Чернігові, викопав собі келію і оселився там. Чернігівський князь Святослав розраховував на те, що присутність Антонія зміцнить його позиції в боротьбі за київський престол. І справді, Антоній започаткував у Чернігові традицію чернецтва, що привернула багато послідовників. Сюди приходили юнаки і чоловіки, які хотіли присвятити своє життя Богу, і вони продовжували викопувати нові печери.

Життя в печерах було суворим. Температура завжди зберігалася на рівні 9 градусів. Ченці ставили воду і просфори через спеціальні віконечка, що забезпечувало мінімальне спілкування з зовнішнім світом. Їхня головна мета була усамітнення та зосередження на духовній практиці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розкриття міфу Новоросії: Акім Галімов зняв фільм про справжню історію півдня України

Спаський собор: центр духовного життя

З часів Святослава Спаський собор став головним храмом цієї частини Русі. Тут відбувалися служби за участі перших осіб держави. Спеціально для князя було зроблено вхід, через який він піднімався на верхній ярус храму разом зі своїм оточенням. Оточення князя ділилося: праворуч стояли чоловіки, ліворуч — жінки. Князь спостерігав за церковною службою з висоти, підкреслюючи свою велич. Чернігів у ті часи був справжнім мегаполісом, де жило приблизно 20 000 людей. Для порівняння, у Парижі того часу жило всього 5-7 000 людей. Чернігів перевершував багато європейських міст за кількістю населення і розмахом.

Ще однією важливою знахідкою є князівська печатка останньої чверті XI століття, що належала Святославу Ярославичу. Ця свинцева печатка зберігає зображення Святого Миколая та самого князя, який тримає хрест. Печатка вагою 27 грамів є рідкісним поєднанням християнських та світських символів. А сам Святослав був похований у південній капелі Спасо-Преображенського собору. 

Нині Спасо-Преображенський собор функціонує як музей і простір для всіх українців. Тут проводяться різдвяні служби українською мовою та інші релігійні свята. Таким чином, спадок Святослава Ярославовича та його нащадків живе і продовжує впливати на сучасну Україну, нагадуючи нам про важливість збереження нашої історичної спадщини та культурної ідентичності.