"Срібне весілля" у Венеції: Павло Зібров покатав дружину Марину на гондолі
Поцілунки, пісні та щирі зізнання!
Бонджорно, Павле, бонджорно, Марино! Вітаємо вас у Венеції! Тут ви святкуєте своє срібне весілля - 25 років. Більш романтичного місця для святкування придумати було важко, правда?
- До речі, коли Марина була на четвертому місяці вагітності, ми вперше приїхали до Венеції. Коли ми плавали на гондолі, і Марину захитувало, то я лише тоді дізнався, що вона вагітна!
Тобто, Марина сповістила вас про вагітність тут, у Венеції, на четвертому місяці вагітності?
- Так!
У вашій парі вирують італійські пристрасті?
- Буває! Коли я приходжу додому о третій годині ночі, і від мене є запах алкоголю чи жіночих парфумів, то вона каже: «Де ти був?!».
А таке буває?
- Буває! Я ж артист все ж таки! Вона може й скалку до рук узяти…
- Ні!
- Вона може за волосся добре смикнути! Я їй завжди кажу, що за волосся можна, а от робити щось з обличчям – зась, бо я все ж таки «ним» працюю!
Якщо ви сваритеся, то через ревнощі?
- Ми не сваримося через ревнощі… Ми можемо посваритися через пісні, які він пише. Пам’ятаєш, була пісня «Окольцованная птица»? Павло сів у ванній, зробив аранжування, каже: «Мені так подобається!», а я йому: «А мені ні!»… Я підійшла до нього, коли він сидів у воді у ванній, взяла за горло і притопила його…
- І я після того записав гарну пісню, і Таїсія Повалій її, до речі, заспівала.
Як часто вам трапляється бувати в Італії? Чи є улюблені місця?
- У нас улюблене місце Дубай. Туреччина також, де «all inclusive», щоб поправити своє здоров’я на 3-4 кілограми.
А ми пропонуємо вам скуштувати морозиво! Яке полюбляєте?
- Я – ванільне, а Павло…
- А я просто холодне!
- Гаманець у дружини! У Павла взагалі нічого немає, навіть машини немає, він – голий-босий!
- У мене як у народних депутатів: ні машини, ні квартири, ні дачі.
А коли ви хочете собі щось купити, то в Марини берете гроші?
- Якщо я буду добре себе поводити, то Марина Володимирівна піде до магазину і купить мені те, що я забажаю!
А якщо ви хочете купити Марині подарунок?
- То Марина бере гроші і сама собі купує!
- Ми узгоджуємо те, що вона хоче.
- Якщо це будуть сюрпризи, то це будуть такі сюрпризи, які мені не сподобаються…
- І потім вона йде і обмінює їх, бо «Паша не вгадав!»…
І так 25 років…
- Так! Це з першого дня народження почалося, там було щось таке… Як чорна магія для блондинки!
У вас як у справжньої української родини є голова і шия.
- Як тато скаже, так по-маминому і буде.
Павло, ваш образ незмінний десятиріччями: чорні вуса, чорна шевелюра… Звичайно, співвітчизники впізнають вас у будь-якому куточку світу, як-от щойно з вами фотографувалися. Зважаючи на те, що у нашій країні безвізовий режим, то співвітчизників за кордоном можна зустріти вже набагато частіше. Чи були у вашому житті кумедні ситуації?
- До мене у Дубаю підходили за автографом, бо думали, що я Микита Михалков. Ще було два чоловіка, які просили автограф, а потім один з них каже іншому: «Коля, ну нарешті! Мені дав автограф сам Іво Бобул!».
Які сувеніри ви привозите з відпочинку?
- Дуже різноманітні!
- З Венеції якраз ми привозили дуже гарні маски, трубки… І ще я не можу пройти повз капелюшки. Можу купити капелюшок як за 15 євро, так і дуже дорогий. У нас із донькою Діаною ціла колекція капелюшків!
Приміряймо, венеційські маски?
- Залюбки!
Яка ж романтика у Венеції без прогулянки на гондолі?! Пристебніть ремені безпеки, ми починаємо незабутню подорож Гранд-каналом. Який секрет вашого міцного шлюбу? Чи були у вас кризи сімейного життя?
- У кожного з нас кризи залишилися у першому шлюбі.
- Коли ми побралися, мені було 35 років, Павлові – 37, тож ці кризи вже відійшли у минуле.
Чи був у вас сімейний психолог?
- Це я! Інколи моєму чоловікові потрібна дружина-жінка-мама. У мене є син, тож я можу ставитися і до чоловіка як до сина. Це добре, бо ти піклуєшся про нього…
- Я Марину інколи називаю « мамка». Це моє дзеркало!
- Тож, я – мама, сестра, дружина, друг!
Чи думали ви коли-небудь про нерухомість у Європі?
- Ми навіть колись купили нерухомість у Іспанії, але нас тоді обдурили! Обманули нас і Льва Лещенка. Це було 24 роки тому, і ми зробили перший внесок у розмірі 35 тисяч доларів, у результаті – ніяких двокімнатних апартаментів у Іспанії не отримали. Після цього ми зрозуміли, що ніяка закордонна нерухомість нам не потрібна.
Чи влаштовуєте ви одне одному романтичні сюрпризи?
- Найбільше щастя для Марини, коли я співаю конкретно для неї, а не для сотень тисяч. Буває таке, що я беру до рук гітару або ж сідаю за піаніно, і тихенько для неї співаю. От і зараз це зроблю, на прекрасному Гранд-каналі! Ця пісня для тебе, Маринко, я люблю тебе!
Багато хто поновлює обітниці на річницю весілля. Чи не думали ви зробити нове весілля?
- Але ж ми вінчалися у церкві Святої Марії на Вінниччині…
- На батьківщині! Колись мій друг-священик сказав мені: «Коли ти будеш на Вінничинні, я тебе сам повінчаю!». У день нашого вінчання у церкві був вихідний, але він відкрив церкву спеціально для нас. Поряд з церквою була школа, і коли діти дізналися, що їх відомий земляк Зібров вінчається у церкві, то прибігли туди навіть під час шкільного процесу! Вони обірвали усі клумби поряд і вітали нас із букетами!
Чи обмінюєтеся ви подарунками на 25-ту річницю?
- Мій подарунок, я думаю, вже готовий. Ми замовляли його у ювеліра…
Весілля – срібне, а подарунки – діамантові?
- Це буде дуже рідкісний камінь – зелений аметист, його привезли спеціально для мене з Бразилії! За моїми ескізами зробили дуже гарний ювелірний набір!
А що отримає Павло?
- Мене!
- У мене усе є! Я у долі багато не прошу, лише здоров’я для рідних і близьких та миру в Україні. Квартира, дача, машина, слава – все є! Хочу лише, щоб Господь Бог давав мені натхнення писати, а це натхнення сидить зараз поруч зі мною. Ось це найбільше щастя і найкращий подарунок!
Дякуємо вам за прогулянку Венецією. Ми бажаємо вам довгих років подружнього життя! Ну, і зустрінемося у цій гондолі на вашому золотому весіллі!