Як протидіяти насильству під часи війни: Людмила Барбір та Руслан Сенічкін у «Сніданку з 1+1» поговорили із представниками IOM Ukraine
Сміливість просити про допомогу.
25 листопада в усьому світі відзначали Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок та дітей. Щороку, з 25 листопада до 10 грудня, тривають 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насилля. У «Сніданок з 1+1» представники Міжнародної організації з міграції (МОМ) розповіли ведучим Людмилі Барбір, Руслану Сенічкіну та глядачам про небезпеку від толерування насильства або його замовчування.
За даними організації понад 33% жінок у світі хоча б раз у житті зіткнулися з насильством щодо себе. І це при тому, що офіційні дані можуть не відображати реальний масштаб проблеми.
Гості студії, Стівен Роджерс, заступник голови Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні та Мирослава Мосіюк - національна програмна координаторка із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі, зазначили, що під час війни стрес може стати механізмом захисту. Люди, які постраждали від насилля, можуть знецінювати свій досвід. Суспільство зараз живе в режимі задоволення базових потреб. Тому насилля здебільшого ігнорується – у цьому є додаткові ризики.
Людмила Барбір запитала гостей студії, чи реально в умовах війни відстояти свої права якщо ти став жертвою насилля?
«Не тільки реально, а й потрібно. Зараз особливо важливо дбати про здоров’я нації. Як це можна зробити? Є служби психологічної допомоги, в тому числі і в МОМ, звертатися в правоохоронні органи і відстоювати свої права та емоційну безпеку. Звертатись можна на гарячі лінії громадської організації Ла Страда-Україна 116 123, яка саме опікується правами захисту жінок та дітей. Також є безкоштовна гаряча лінія емоційної підтримки 0-800-211-444. Не треба терпіти, дзвоніть при негайній потребі», - каже Стівен Роджерс.
Важливу роль відіграють стереотипи у проблемі з насиллям.
“У нас в суспільстві можна почути такі наративи: «Жінка повинна терпіти», або «Б’є – значить любить». Це сприймалося як норма. А для чоловіків проявлення емоцій – це проявлення слабкості. Хоча насправді це зовсім не так. Страх прояву емоції сублімується в агресію”, - вважає Мирослава Мосіюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми ховались, де можна було: під водою, в підвалах»: у «Сніданку з 1+1» на ТЕТ показали, як до Києва прибув переповнений потяг з пасажирами із деокупованого Херсона
Руслан Сенічкін запитав у представників МОМ про випадки, коли від насильства страждають і чоловіки. І чому варто про це говорити?
«Є цілий пласт чоловіків, які вважають, що не можуть звертатися по допомогу і не можуть стати жертвами гендерно-зумовленого чи домашнього насилля. Якщо ці випадки матимуть місце, то на це ніхто не звертатиме уваги. Ми не будемо знати про обсяг проблеми та як діяти на запобігання. Тому одна з головних тез цієї кампанії – або чоловіки звертались за допомогою, або були обізнані.
Жінка не звертається через страх. А чоловік не звертається через сором. Тут нема чого соромитись. Тут не прояв слабкості, а навпаки – сьогодні це сміливість просити про допомогу і говорити про це», - зазначила пані Мосіюк.
Дізнавайтеся більше у відео:
