Була на Азовсталі, в Оленівці й в найжахливіших колоніях росії: історія прикордонниці Аліни Паніної в "Щоденниках війни"

Героїнею рубрики "Щоденники війни" стала 26-річна прикордонниця Аліна Паніна. Вона була на Азовсталі, в Оленівці та в найжахливіших колоніях росії. 17 жовтня Аліна повернулася з російського полону додому. В ефірі "Сніданку з 1+1", який виходить щодня із 7:00 до 11:00 на телеканалі 1+1 Україна, вона поділилася подробицями свого життя після полону.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Врятував понад сотню життів та освідчився коханій під час блокади Маріуполя: історія медбрата Дмитра Гавро у "Щоденниках війни"

Минулої весни Аліна Паніна та її наречений мали одружитися, а восени хотіли гучно відсвяткувати день народження дівчини. День народження вона святкувала скромно і без нього. Зараз чоловік перебуває в російській колонії. Аліна та Ілля — прикордонники-кінологи з Волинської області. В 2021-му їх переправили на службу в Маріуполь. І саме там ранком 24-го лютого вони опинилися під дулом російських танків. 

"О 5 ранку ми почули дуже потужні вибухи. Для мене це було страшно, тому що я не чула такого. Після цього ми приїхали на відділ, озброїлися і виїхали по заводам. Це були завод Ілліча, Азовмаш, Азовсталь. Ми були на Азовмаш, на якому ми пробули до 10 квітня до першого прориву в Україну. Ми, напевно, перші зустріли бій з піхотою", — пригадала Аліна.

Ситуація була складною, оскільки в Маріуполь не було можливості підвезти провізію та боєприпаси. Здійснити прорив оборонцям не вдалося. Українських героїв накрила ворожа артилерія. Наречений Аліни зайнявся евакуацією поранених на завод Ілліча. Тоді прикордонниця бачила коханого востаннє. Сама ж наступного дня із вже легендарною 36-ю бригадою морської піхоти вирушила на завод Азовсталь. Коли ж і там ситуація стала критичною, за наказом президента захисники були вимушені здатися в полон. Аліна потрапила до Оленівки. За місяці полону вона схудла на 15 кг. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Знайти своїх”: Катерина Осадча розповіла про катування українських волонтерів в Оленівці

Прикордонниця стала свідком військового злочину, який стався в ніч з 28 на 29 липня в Оленівці. Її відділяло 600 метрів від бараку, де загинули полонені українці. 

"Прозвучав дивний вибух. Воно вистрілило і одразу затихло. Почався крик, гавкіт собак. Ми не розуміли, що трапилося. Ми думали, що, можливо, наші хлопці бостували. Нам десь тиждень говорили, що це Україна вбиває своїх, щоб їх не забирати. Мовляв, ви нікому не потрібні. Потім приїхала комісія рф, яка довела, що це був підрив зсередини. Після Оленівки, 1 жовтня, нас вивезли до росії. Вивозили літаками із зав'язаними очима, руками".

17 жовтня Аліна Паніна повернулася додому і збирається вертатися на службу. Та душею і думками вона досі в полоні, адже там знаходиться її наречений. 

"Зараз я знаходжуся на реабілітації в Литві. Моральний стан мій покращиться, лише коли Ілля повернеться з полону. Я думками з ним. Я це проходила і розумію, як там важко. Навіть випивши звичайну чашечку кави, ти розумієш, що в нього цього на даний момент немає.