"Це мій принцип: разом переможемо та разом допоможемо один одному", — волонтер із Харкова розповів, як організував доставку продуктів на дім харків'янам
Волонтер розповів, як йому вдалося доставити понад 10 тисяч пакунків із їжею харків'янам.
Герой "Щоденників війни" у "Сніданку з 1+1" Артем Приходько родом з Донеччини. Після перших бойових дій на Сході він був вимушений покинути Донецьк та перебиратися до Дніпра. Вже звідти він з родиною переїхав до Харкова, де став керівником діджитал-відділу в IT-компанії. Минулого року Артем започаткував власний екопроєкт: активіст вирішив очистити одну з місцевих річок Уди, річище якої перетворили на звалище. Після кількох дописів у Facebook до чоловіка приєдналися небайдужі містяни. Десятки тон вивезеного сміття — це приклад згуртованості, за яким слідкувала уся країна. Сьогодні ж Артем один із харківських волонтерів: з першого дня російського вторгнення він не лише залишився у місті, а й створив невеличку організацію, екіпажі якої розвозять продуктові набори містянам та мешканцям навколишніх сіл. Він розповів, як зараз він здійснює роботу, а також про складнощі та небезпеку.
Як розповів Артем, не дивлячись на те, що харківські вулиці спустошені, є все ж частина населення міста, яка допомагає йому рухатися та жити:
Магазини деякі працюють, місто потихеньку живе. Аптеки працюють, є черги, люди купляють потрохи.
Артем та його команда з 26 лютого без перерв допомагають харків'янам. Вони розвозять продукти містянам: зазвичай працюють з людьми з інвалідністю та людьми похилого віку.
У нас є адресне доставлення, передаємо продукти з рук в руки. Зазвичай люди, які поїхали з Харкова, просять продукти для своїх бабусь та дідусів, які у цьому місті залишились. Працюємо через телеграм. Ще є телеграм-канал, де особисто я формую заявки. Після ми щодня будуємо графік та маршрут й вирушаємо на допомогу харків'янам. Пакети формуються щоденно, ми закупаємо продукти в магазинах. Вона завжди свіжа, завжди у пакети кладемо хліб, яйця, масло. м'ясо. Одного пакета на одну людину вистачить на людину. Якщо у родині, наприклад, 4 людини, намагаємось родину забезпечити чотирма пакетами.
Одного разу, під час розвезення продуктів, один із таких екіпажів навіть потрапив під обстріл! Та попри небезпеку, разом із помічниками, Артему вдалося доставити понад 10 тисяч пакунків із їжею.
Знаєте, зараз повсюди небезпечно. Був випадок, коли потрапили під обстріл: після цього знайшли бронежилети та тепер відчуваємо себе більш захищеними.
Чому волонтер вирішив залишитися у Харкові та не бігти з міста, як це він зробив у 2014? Пояснив:
Скільки я буду бігати? Я вважаю, що настав той час, коли треба перемагати й зупиняти цей хаос, який відбувається, встановити мир на території України й покінчити з ворогом. Це залежить від кожного. Якщо усі будуть працювати на перемогу на єдність людей, то ми дуже скоро переможемо. Лише разом! Це мій принцип: разом переможемо та разом допоможемо один одному. Тільки так!
Артем розповів, що його мрія — це родина:
Хочу, аби вона далі зростала, розвивалася й поповнювалася. Моя країна — це моя велика родина. Я бачу нашу країну однією з найкращих країн у світі, нам будуть усі заздрити. Те, які люди тут живуть та з якими думками, наскільки ми найважливіший ресурс — такого нема ніде більше. Ми обов'язково не просто відбудуємо усе, а зробимо краще. Це ціль нашого життя — робити краще для наших дітей. Ми заквітнемо та зробимо нашу країну ще сильнішою та гарнішою. Все буде добре у нас! Слава Україні!
Дивіться сюжет:
