Мужність української жінки: 82-річна Галина Пільська під час окупації Гостомеля нишком забрала з рідної хати сімейну цінність – родовід
У "Щоденниках війни" історія Галини Пільської, яка пережила окупацію Гостомеля.
82-річна Галина Пільська, коли війна прийшли у її рідне місто, відмовилася покидати Гостомель. Проте зі своєї хати їй все ж довелося тимчасово піти: мусила доглядати подругу-сусідку. Коли ж пані Галина повернулася додому, була вражена: все було розграбовано і потрощено. Героїня "Щоденників війни" наживо у студії "Сніданку з 1+1" розповіла про те, як пережила російську окупацію.
Будинок, у якому проживає пані Галина, понад півстоліття тому звели її батьки. А землю, на якій він стоїть, у минулому придбав пращур жінки, колишній запорізький козак. Жінка згадує слова своїх батьків:
"Не збувайтеся цієї земліі, це шматочок нашої родини, зберігайте її як наше коріння родове. Бо коли його знищити, усьому роду буде погано".
Незважаючи на вмовляння доньки та онучок, жінка не захотіла покидати рідний Гостомель. До того ж, вона відчувала обов'язок допомогти своїй одинокій 83-річні подружці, інвалідці першої групи, яку не встигли забрати діти. Треба було разом виживати, гуртуватися з сусідами, яки залишилися, готувати їжу на вогнищі.
Поки Галина Пільська тимчасово жила у подруги, в її рідному домі поселилися російські військові, за чутками це були кадирівці. Коли жінка вперше побачила свій дім після окупації, була вражена:
"Вони повипивали всі наливки, настоянки, потрощили меблі, розірвали штори. Скрізь був брудний посуд, побиті вікна, розбиті фоторамки".
У рідній хаті залишився родовід по батьківській і материнській лінії до 7-го коліна, який пані Галина писала понад 5 років. Тому жінка наважилася нишком пробратися до своєї оселі за сімейною цінністю. Робила це вдень, коли окупантів в будинку не було.
На щастя, у страшному безладі жінці вдалося знайти свій родовід і забрати його. Вражена від побаченого у своєму рідному домі, Галина Пильська не побоялася написати окупантам записку, закликаючи їх більше нічого не трощити і бути людьми. Записку вона прикріпила скотчем на двері.
Чому для неї настільки важливо було забрати родовід? Про це жінка розповідає у студії "Сніданку з 1+1":
"Мої онуки, правнуки виростуть, їм треба знати, якого вони роду".
З цією ж мотивацією пані Галина писала щоденник про життя в окупації: для того, щоб нащадки його прочитали і зрозуміли, яким страшним було це російське нашестя на наші землі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоденники війни: історія 80-річної Надії, яка з чоловіком пережила окупацію Гостомеля
Про свої найбільші бажання зараз Галина Пільська розповідає:
"Мені хочеться дочекатися того моменту, коли я нащадків своїх поставлю на ноги, коли вони будуть дорослими. Моя старша онучка в 2014 році на Майдані по барикадах розносила чай разом зі своєю дочкою. Такий наш рід. Я хочу, щоб вони пронесли у собі відчуття України через усе життя. Бо Україна понад усе!"
Дивіться відео з візитом пані Галини до "Сніданку з 1+1":
