Окупанти підірвали машину з сімома людьми та собачкою під час евакуації з Чернігівщини: вижило лише двоє (трагічна історія у "Сніданку з 1+1")
Історія Олесі Чумак, яка через ворожі обстріли втратила близьких.
Вони хотіли врятуватися, а потрапили під обстріл: сім'я з друзями – четверо дорослих та троє дітей – виїжджали машиною з рідного Чернігова 9 березня. Вижили лише двоє, жінка Олеся Чумак з її маленькою донькою. Про те, що їм довелося пережити, і як вони почуваються зараз розповіли у "Сніданку з 1+1".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Для мене Чернігів – це острівець дитинства, який зараз зґвалтували», – ONUKA розповіла «ЖВЛ» про свої почуття під час війни
Із Сергієм Олеся одружилася у 2019 році. Через пів року в пари народилася донечка Вероніка. 29-річна Олеся згадує, як вони щасливо жили у своєму будинку у Чернігові: тоді жінка навіть уявити не могла, що війна змусить їх тікати з рідного дому.
Ми мріяли, аби у нас був свій будинок. Мрія збулася, будинок є. Мріяли про авто... Дуже багато було мрій, але прийшла війна та забрала у мене чоловіка та рідних. – пригадує жінка.
З Чернігова вирішили виїхати, бо було дуже страшно. У місті літали ракети, а на сусідній вулиці вибухнув будинок. Там загинула родина. 9 березня на своїй автівці родина вирішила виїхати з міста: з ними була сестра чоловіка, її 15-річна донька, знайома з 14-річною дочкою, а ще маленька собачка. Олеся згадує: вони покинули межі Чернігова, аж раптом в Количівці почався обстріл.
Перший раз, коли потрапили нам в авто, ми ще намагалися їхати. На другий раз що пролетіло я не знаю, але це було щось таке, що підірвало машину та викинуло на узбіччя. Коли стався вибух, ми вилетіли з автівки. Я думала, що вилетіли всі, але я тільки чула, як плаче моя дитина. Потім я чула, що по цій дорозі їдуть машини. Я почала разом з дитиною чіплятися за траву та пересуватися до дороги навпомацки. Зупинилися дві машини: в одну машину забрали мою доньку, а в іншу посадили мене та довезли нас до лікарні. У мене були великі опіки обличчя, обпечені очі, поламані ребра, вибиті коліна, було осколкове поранення голови, плеча, спини та руки.
Дворічна донька Вероніки теж постраждала:
На руці була рана: було розрізано два пальчики, тріщинка в тазу, поранення на голові. Голову зашивали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дивом вижив після розстрілу і вибрався з братської могили: історія Миколи Куліченко з Чернігівщини
У Ніжинській лікарні Олеся була майже місяць. Жінка весь цей час шукала чоловіка з рідними: розміщувала їхні фото у фейсбуці та інстаграмі, дзвонила в поліцію, військовим, волонтерам. Думала, що їм також надали допомогу та вони десь у лікарні. Проте тіла близьких знайшли тільки через 28 днів.
4 квітня рідних Олесі поховали. Вона навіть не змогла попрощатися з близькими: у цей час жінка лікувалася в Києві.
Глибокі осколки мені дістав хірург, а поверхневі лікарі видаляють лазером. 5 квітня мені зробили першу операцію на оці, дістали осколки, які були в ньому. – пояснює Олеся.
Днями жінці зробили другу операцію. Попереду ще одна. Лікарі роблять усе можливе, щоб відновити жінці зір та посічене осколками обличчя. Олеся каже:
Після виписки з лікарні я поїду до своїх рідних, мами та тата. Там знаходиться моя донька. Вона вже мене впізнає та чекає на мене. Завжди запитує, де мама та тато. Розповідає бабусі з дідусем, як це все відбувається: каже, що бомба влучила, знає, що таке сирена. Каже: "Бум-бум машинка, більше в нас нема машинки. Папа, Аня, Таня — всі живуть тепер на небі. У мене маленька дитина, яку потрібно ставити на ноги, тому я беру себе в руки. Чекаємо на те, що закінчиться війна та що будемо жити, не боячись цих мін, сирен, бомб тощо. Чекаємо на те, що буде мир.
Дивіться сюжет з подробицями:
