"Щоденник війни": мешканка Чернігова Олександра розповіла, як пережила влучення бомби прямо в її будинок
Олександра розповіла свою історію: як вона пережила влучення бомби у свій будинок та як евакуювалася з міста.
Олександра вже 5 років захоплюється фотографією. Найбільше любила робити знімки заходу сонця з вікна своєї орендованої квартири у Чернігові. 24 лютого дівчина побачила з вікна зовсім інші кадри: летіли снаряди. Тоді ж їй зателефонувала мама за словами "донечка, не хвилюйся, почалася війна". Свій "щоденник війни" дівчина розповіла "Сніданку з 1+1".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поранена дружина та розстріляна машина: ведичний астролог Ігор Нехаєв розповів власну історію евакуації з Ірпеня («Щоденники війни»)
На другий день війни Олександра зрозуміла, що на 17-му поверсі залишатися небезпечно, тому з хлопцем і собакою вони перемістилися у підвал власного будинку. Комунікації ще тоді в місті були, тому періодично вони підіймалися у квартиру, аби приготувати їжу та попити гарячого чаю. Один із таких візитів ледь не став для пари останнім:
Ми побачили у вікні вибухи та літак. Тоді ми одразу, не вдягаючись, вийшли у під'їзд. Побачили на схемі будинку, що це було найбезпечніше місце, адже там діє "правило двох стін". Через 5 секунд бомба влучила у нас будинок. Я не пам'ятаю ті 5 секунд: нас вибуховою хвилею поклало на підлогу. Коли я відкрила очі, вже лежала на підлозі й бачила світло. Двері всі повилітали. Туман був від пилу, дуже неприємний запах. Одразу всі зробили "перекличку", чи все добре, і, на щастя, усі вижили.
Снаряд потрапив у сусідню квартиру, і Саші дивом вдалося вижити. Після цього випадку залишатися у власному районі вона більше не змогла, тому направилася з близькими у волонтерське укриття. Та й там під постійними обстрілами було не надто безпечно. Саме через це пішки наважилася добиратися до своїх батьків у місто Сновськ за 70 км від Чернігова.
Ми пройшли пару кілометрів, як почули вибухи. Тоді одразу лягли. Не було зрозуміло, куди влучають, але було чутно, що десь дуже близько. Це, мабуть, був перший раз, як наша собака по-справжньому злякалася і попросилася на ручки. Проте собаку 40 кг на руках не пронесеш (сміється). Але він дуже мужній та сміливий, й гідно переживав з нами війну.
Дорогу, яка зазвичай займала годину, вони подолали за 5. Лише у батьківській хаті Саша почувала себе у безпеці. За місяць дівчина ненадовго повернулася до Чернігова забрати речі. Тоді вона й зробила знімок зі свого дому, який облетів увесь світ. Зараз дівчинка й надалі перебуває у її батьків:
Зараз я у безпеці у батьків. З нами все добре, усі живі та здорові. Продовжуємо життя, як би це складно не було. Дуже віримо в перемогу, і що все буде добре. Ми дуже хочемо в Чернігів, але поки повернутися не маємо можливості: наш район має дуже страшний вигляд, а на 17 поверх підійматися важко. Потрошку Чернігів відновлюється, і наш будинок теж. Але на відновлення потрібен час. Ми навіть не розглядаємо переїзд в інше місто. Чернігів — один з найгарніших кутків України.
Дивіться сюжет:
