Як впоратися з відчуттям ненависті під час війни (поради психолога)
Психолог розповів, як керувати своїми негативними емоціями.
Під час війни, яку розв'язала росія, однією з найсильніших та найпоширеніших емоцій серед українців є ненависть. Вона проявляється до країни-агресора та їх громадян тощо. Як керувати своїми емоціями, аби вони не з'їдали нас зсередини? Розповів ТСН психотерапевт Олег Чабан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ступор, сум та туга: що робити, якщо під час війни емоції паралізують (поради психолога)
Як розповів психолог, ненависть — це звичайна емоція, але яка має різні вектори. Вона може штовхати людину або до героїзму, або до руйнації себе та усього оточення.
В якийсь момент, коли ти розумієш, що ці емоції руйнують тебе й твоє серце, або ти сам своїми емоціями руйнуєш своє оточення (навіть домашніх улюбленцях), то треба говорити собі "стоп" та щось з цим робити. Часто від ненависті можуть тремтіти руки, вилітає серце з грудей, використовується неформальна лексика з родичами, відчувається злість. Тоді ви одразу перетворюєтесь для оточення не на захисника, а навпаки на ненадійну людину.
Водночас лють та ненависть — це відбиття інших емоцій: тих, з якими важко змиритися, які важко опрацювати, на які не можна вплинути (нерішучість, безпорадність, провина). Олег Чабан радить не зависати у своїх емоцій та перемикатися: пам'ятайте, що ви ніяк не вплинете на свої емоції.
Так само варто перемикати дітей, яким особливо важко зараз:
У нас біологічно закладені функції жити, виживати, продовжувати бути щасливими та продовжувати рід. Генетична програма так налаштована — ми не можемо постійно жити у негативних емоціях. Ми не знаходимося у патологічному горі — це психіатричний діагноз. Ми повинні повертати дітей до життя: повинні перетягнути травмовану людину у свій світ, а не втягнути себе у війну. Перетягуйте дитину в навчання, його заняття, хобі, перегляд мультиків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як вмовити родичів полишити свою домівку та тимчасово переїхати у більш безпечний регіон (поради психолога Олега Чабана)
Однією з відомих фраз росіян є те, що мирне населення не винне, а винен лише уряд. Психолог радить зрозуміти, що прийняття вини — це дуже складний процес, який не може бути миттєвим.
А якщо говорити про нас, українців, то у нас, окрім індивідуальних травм є ПТСР. Він формується не у всіх, а у 10-20% населення. Але є поняття колективної травми: до цього у нас такого досвіду не було, а тепер є. Зараз ми в стані набування цього досвіду, і саме тому прийняти наших "сусідів" та відпустити їхню вину буде для нас зараз дуже важко. Нас переповнює дуже багато негативних емоцій. Але водночас будувати щасливе нове життя з тою ненавистю та прокльонами буде неможливо: хочеш-не хочеш почнеш це "виливати" на своїх рідних.
Дивіться сюжет:
