Як вмовити родичів полишити свою домівку та тимчасово переїхати у більш безпечний регіон (поради психолога Олега Чабана)
Поради психотерапевта: як змусити рідну людину поїхати з вами у безпечний регіон.
Через те, що росія розпочала повномасштабну війну проти України, багато людей змушені тимчасово переїжджати зі свого рідного регіону до більш безпечного. Проте багатьом людям дуже важко наважитись на це та покинути власні будинки. У більшості з таким стикаються літні люди. Психолог та психотерапевт Олег Чабан у "Сніданку з 1+1" розповів, як варто вмовляти таких людей поїхати та які аргументи можна наводити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Туга за домом: що робити у такій ситуації (корисні дієві рекомендації)
Перша порада, яку дає психотерапевт — розмовляти з рідними, як з дитиною:
Існує приказка "що старе, що мале — однакове". З людьми похилого віку, а особливо з глибоко похилого віку, потрібно себе вести так само як з дітьми. Інколи навіть як з капризними дітьми. Мама на таку дитину не кричить, не тягне за руки, влаштовуючи істерику. Вона доказує та перемикає.
Перемикнути людину — це друга порада психотерапевта: треба покласти на нього відповідальність.
Аргументація зазвичай така: "Я тут прожив, я тут будував, нікуди я не поїду, це моє життя, я вже своє пожив, це ви молоді" тощо. Це доволі егоїстична поведінка. Навішуйте на них відповідальність: скажіть їм "Я не можу впоратись тут сама з роботою і з твоїми онуками, у мене ще й відповідальність за тварин, яких я забрала. Треба, щоб хтось мені допомагав".
Також Олег Чабан радить говорити з людьми про їхні хвороби. Люди після 60 років як мінімум мають одну хронічну хворобу — зазвичай серцево-судинну, гіпертонію тощо. Створіть для них ситуацію у їхній голові, що нормальну допомогу вони не отримають там, де зараз бомблять чи можуть бомбити, а біля вас, у лікарні, є така можливість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як раніше вже не буде: як планувати своє майбутнє в умовах війни (поради психоаналітика Анни Кушнерук)
Для того, аби спокійно розмовляти з такими людьми, потрібно набратися терпіння та психологічної гнучкості: від прохань до категоричності. Психотерапевт сказав, що інколи для того, аби допомогти, треба не заважати:
Можете поставити їх перед фактом: "Я вирішила, що ми їдемо усі разом". Але такий прийом варто використовувати дивлячись на те, який тип нервової системи у вашого рідного та який у неї тип реакцій.
Зараз психологи працюють з психологією втрати. Вища цінність — це життя. Не матеріальна: не те, що людина будувала усе життя, як збирала хатинку по цеглині. Не той автомобіль, який купили після 60 років. Олег Чабан радить показувати цю вищу цінність, показувати те, що скоро людина сама побачить нове життя після війни. Зараз ми працюємо з психологією втрати.
Використайте усі прийоми та спостерігайте, що допоможе вам достукатись до рідних.
Дивіться сюжет:
