UA RU

Місце сили: ведучі 1+1 розповідають про свої найпотаємніші місця в Україні, звідки беруть енергію та натхнення

Ведучі 1+1 Руслан Сенічкін, Людмила Барбір, Валентина Хамайко, Єгор Гордєєв, Марічка Падалко, Святослав Гринчук, Неля Шовкопляс розповідають про свої улюблені місця, звідки беруть сили та енергію.

Вже сім місяців українці мужньо протистоять російській військовій навалі аби захистити свою рідну землю. За даними соцопитування групи «Рейтинг» понад 60% українців відчувають погіршення психічного здоров’я через війну. Фізичне здоров’я погіршилося у 53% українців. Тож як відновлювати свій ресурс зараз є нагальною потребою. Україна сповнена сакральних місць. Ведучі 1+1 Руслан Сенічкін, Людмила Барбір, Валентина Хамайко, Єгор Гордєєв, Марічка Падалко, Святослав Гринчук, Неля Шовкопляс розповідають про свої улюблені місця, звідки беруть сили та енергію.

Сенічкін

Руслан Сенічкін:

Для мене сама Україна є місцем сили. Особливо зараз, коли ми об’єднані спільною трагедією – війною, яку розв’язала Росія проти України. Попри те, що українців вбивають, намагаються стерти нашу ідентичність – ми щодня стаємо сильнішими. Щодня більше усвідомлюємо, хто ми є, чому Україна була, є і буде і звідки наше коріння. Росія століттями намагалася стерти українську ідентичність. Але в неї не вийшло тоді, не вийде і зараз.

А щодо того місця в Україні, де мені затишно, спокійно, де я набираюся сили, то, наприклад, якщо мені зараз дають 5 днів відпустки, і кажуть, вибирай, то я оберу українські Карпати. Я люблю всю Україну, всі куточки її об’їздив – Слобожанщину, Полтавщину, обожнюю Черкащину, особливо Трипілля, Шевченківські краї аж до Канева. У мене є там спеціальний маршрут – їду і насолоджуюся тією енергетикою. Багато доріг до Канева, але для мене Канів через Трипілля – то дорога особлива. Якраз теє місце сили. Можу дозволити туди-назад з’їздити за день. А якщо ми говоримо про кілька днів перезавантаження, то це Карпати! Яремче, Микулиничин, Ворохта, Яблуниця, Криворівня, Вижниця – то вже ближче до країв, де народилась Люда Барбір. Оце просто святий для мене маршрут. Хоча я доїжджав до Рахова, їхав вздовж румунського кордону, потім до Міжгір'я, до Синевіру – там вже зовсім інша енергетика українських Карпат.  

Барбір

Людмила Барбір:

Будь яка точка в Україні могла б бути моїм місцем сили, але найпотаємнішим для мене є місцина моєї бабусі Марічки - це гори у Виженці (Виженка і гори довкола). Я бігала цими лісами ще змалечку, збирала там гриби і зараз люблю, як приїду, туди по гриби йти. Там я відновлююся, там відчуваю особливий зв’язок з природою. Це найпотужніше місце сили для мене у Карпатах. 

Валя Хамайко

Валентина Хамайко:

Для мене місце сили – це Карпати. На Говерлу підіймалися всією сім’єю, коли Андрійку не було ще й року. З того часу поки що не вдалося повторити нам усім разом цей похід. Чоловік із старшою донькою Соломією ходив ще раз. Але, напевно, цього року не буде ще одного підйому. У тому місці, де ти починаєш підйом і бачиш ці величезні коріння дерев – вони для мене якісь дуже символічні. Там так тихо, красиво. Ти бачиш, як від того великого потужного коріння виростають могутні дерева і все це вплітається в велику сильну гору. Це можна порівняти і з сім’єю: від сили твого роду залежить наскільки стійкий і ти будеш. Для мене ці гори особливі. Але війна перебила всі плани на відпочинок – зараз не на часі. Діти питали, коли знову підемо, але точно не цього року.

Марічка Падалко

Марічка Падалко:

Київ для мене є важливим місцем сили. Відчула це вперше, коли в років 19 поїхала надовго з дому до США на навчання. Поїхати на рік з України в 90-х це не те саме, що поїхати зараз. Це був зовсім інший світ, який тоді дуже сильно відрізнявся від нашого. Попри сильну відмінність стилю життя і розвитку між тодішньою Україною і Сполученими Штатами перші півроку я насолоджувалася новими можливостями, а наступні півроку рахувала дні до того часу, як повернуся додому. Я своєму поверненню раділа весь наступний рік. Кожен день прокидалася і думала «Боже, як здорово, що я повернулася».

І щось подібне було і зараз, коли треба було вивозити дітей у лютому, на певний час залишати місто і потім їх повертати додому. Як ніколи усвідомлення цього року, що рідна земля, рідний дім, рідна квартира, рідне ліжко – воно само по собі дає тобі силу, яку не можна нічим виміряти. 

Святослав Гринчук

Святослав Гринчук:

Згадуючи місця сили, перше, що спадає на думку це - Кайзер. Львів'яни зразу зрозуміють, а не львів'янам треба, мабуть, пояснити. Кайзер - це скорочено від Кайзервальд. Величезний лісопарковий масив у Львові. Його «фішка» в тому, що він водночас доволі великий, не надто залюднений, як якась віддалена заміська зелена локація, та в той же час - зовсім недалеко від центру. Умовно, ви можете зустрітись з друзями у центрі, і якщо є настрій - вже хвилин за 20 бути на відносно “дикій” природі. Або навпаки, зустрітись, аби відпочити на природі, але, якщо є запал - спуститись потім до міста, щоб ще забігти в якусь кав'ярню абощо.

У різних закутках Кайзера - багато класних і мальовничих місць. Як відомих та популярних, наприклад, гора Високий Замок чи скансен «Шевченківський гай», так і менш затоптані туристами: Лиса гора, ставки, альтанки, пагорби, лижний спуск, який я щоправда, не впевнений, чи досі функціонує за таким призначенням, є навіть доволі старовинна церква на околиці. У мене там знайдеться з два десятки “точок” з дуже приємними і веселими спогадами ще зі шкільного, чи студентського часу. А коли засидітись дотемна - можна звідти розглядати вдалині внизу вогні міста. Коли повертаюсь до Львова - регулярно туди вибираємось з друзями. Неначе невеличка оаза поза часом і цивілізацією просто посеред міста 21-го століття. Мені дуже до вподоби такі контрасти.

Єгор Гордєєв

Єгор Гордєєв:

Сам Київ для мене і є місцем сили, бо тут народився, з ним пов’язано багато спогадів. Це місто навіть не людей, а простору. Всі міста змінюються – хтось приїжджає, хтось виїжджає, але навіть якщо у Києві буде велика зміна людей, все одно залишиться та сама атмосфера. Це унікальна історія для міст. Тому що Берлін, Париж, Лондон – це все міста людей. А в Києві якась енергія йде з землі. У мене купа таких місць, де можна пройтись, подумати, помріяти – на Подолі маю кілька точок класних. Страшенно люблю місце, де зараз мешкаю. Жив там колись малим і тепер знову туди повернувся. На перехресті всього – дивишся на місто вікна свого дому і просто заряджаєшся. 

Відкрив для себе Закарпаття – це абсолютно невідомий край і я його для себе називаю українською Умбрією. Тому що там дуже багато чого збігається – і за ментальністю, і за краєвидами, і за багатством землі. Там купа таких місць, наприклад, Чорна гора – це колишній вулкан. Ти просто приходиш, бачиш, що земля тепла навіть взимку і заряджаєшся від неї. Це щось неймовірне!

А ще місце сили, там, де моя дача – це Вишгородський район. Це моє дитинство, я там знаю кожен камінчик, кожне дерево, як воно виросло з піску на твоїх очах.

Неля Шовкопляс

Неля Шовкопляс:

Моїм місцем сили є Харківщина, рідний Барвінково. Вдома гарно, спокійно. Город, луки, річка. Кайфую, коли виходжу на луки, де обабіч ростуть великі тополі, верби. Лягаєш у траву, дивишся на небо, а воно безкрайнє, і спостерігаєш за тим, як шумлять тополі, дихаєш на повні груди, відновлюєшся, насичуєшся, набираєшся сил. 

Цього року ще одне місце сили для себе знайшла - так само сильно полюбила захід України і відкрила його по-новому. Завжди цей регіон у мене асоціювався із Карпатами, а цієї весни відкрила для себе Львівщину. В містечко Черляни, в якому ми з дітьми жили під час евакуації, я просто закохалася. Там дуже затишно і красиво. Є місця, до яких ти прив’язуєшся, або де ти географічно народилася - тобі там добре, бо там твоя родина. Але мені зараз добре там, де є класні люди і де я внутрішньо наповнююсь.  

Новини по темі
Продовжуючи відвідування сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie і Політикою конфіденційності
Приймаю