"Я замовила цю роль у всесвіту", — Світлана Гордієнко про свою героїню-антагоністку в серіалі "Обіцянка Богу" та підтримку ментального здоров'я
Акторка серіалу “Обіцянка Богу” Світлана Гордієнко ексклюзивно для сайту 1+1 розповіла, чому виправдовує свою героїню, як турбується про ментальне здоров’я, та що допомагає тримати себе в тонусі.
Уже 1 квітня о 20:15 телеканал "1+1 Україна" покаже нову драму "Обіцянка Богу". Серіал розповість історію подолання одного з найскладніших випробувань для матері — важкої хвороби дитини. Роль головної антагоністки зіграла українська акторка Світлана Гордієнко.
“Замовила роль у всесвіту”
Роль Зоряни — одна з перших головних для вас? Чи були хвилювання, коли отримали цю роль?
Для мене це перша головна роль такого масштабу, об’єму. Я не переживала. З приємною легкістю увійшла в цей проєкт. Мені здається, я замовила цю роль у всесвіту. Буквально за ніч до того, як мені надіслали проби, я лежала і думала: “Так, я готова грати головних антагоністок”. Коли я отримала роль, то відчула відповідальність, натхнення. Я зрозуміла: якщо змовила це і воно прийшло, так і повинно бути.
“Зоряна має свої причини, чому так вчиняє”
Негативних персонажів завжди важче грати. Як вживались у роль Зоряни? Можливо, з когось брали приклад з життя?
Коли читаєш сценарій, то думаєш: так, це антагоністка, негативний персонаж. Проте коли вже починаєш працювати над роллю, то знаходиш виправдання своєму персонажу. Після прочитання сценарію в мене з’явилося відчуття, що ця людина абсолютно не негативна. Вона має свої причини, чому так вчиняє. По суті вона захищає себе.
В мене не було якогось внутрішнього референсу. Я старалася максимально знайти мотивацію та виправдання, чому ця людина могла так вчиняти. Ті речі, які штовхають Зоряну на певні дії, мабуть, того вартують. Все працює за законами всесвіту. Якщо ти боїшся когось втратити, в тебе є якась ціль, а на заваді стають інші люди, ти можеш іноді вчиняти, як здається тим людям, не по совісті. Моя героїня неоднозначна, але вона не просто зло. Я раділа, що мені було де погратися з нею та що втілити.
Ви навчалися на режисурі в Лондоні. Чи продовжуєте навчання зараз, і чому вас приваблює ця сфера діяльності?
Так, продовжую навчатися. Ще зі студентських років захоплююся цією професією. Я ставила вистави, в мене був театр. Чому я пізно прийшла в кіноіндустрію? Я була повністю поглиблена та зацікавлена роботою в театрі – це моя душа. Коли почався карантин, я вирішила спробувати кіно. В принципі дуже швидко набрала для себе результатів. Згодом я зрозуміла, що маю внутрішній ресурс та хочу привезти знання в Україну, тому відправилася на навчання в Лондон. Я взагалі ніколи не зупинялася на тому, що вже мала. Мені завжди хотілося вчитися. Я вічний студент. Викладала в університеті, вчилася в аспірантурі, тому знаю, як це важливо. Зараз мрію зняти кіно. Вже зняла свій перший короткий метр. Далі буду підкоряти кіноіндустрію зі сторони режисури. Водночас я ще не всього досягла як акторка. Це тільки початок.
“Напруга, яку постійно відчуває жінка військового, з’їдає всі бажання”
Ваш чоловік — військовослужбовець. Щоб порадите жінкам, які чекають на коханих з фронту? Про що говорити, а які теми краще не чіпати?
Бути дружиною військового – нелегка справа. Можу порадити триматися, знаходити підтримку ззовні. Якщо дійсно потрібна підтримка, про це потрібно заявляти. Намагайтеся занурювати себе в соціум, тому що дуже важко. Я дуже тяжко виходила з якихось депресивних станів. Та напруга, яку постійно відчуває жінка військового, з’їдає всі бажання, радощі. Не знаю, можливо, це моя така психіка. Можливо, хтось тримається на оцій надії, вірі та несе себе, як оберіг. Мені це чесно давалося і дається з великою напругою.
Про що говорити, які питання можна ставити? Та, напевно, будь-які, які вважаються етичними в соціумі. Я думаю, кожна жінка потребує уваги до її почуттів, переживань. Якщо соціум може надати цю підтримку в простому реченні, в нашому улюбленому “Як ти?” – це дійсно підтримує.
“Хочеться екологічно робити свої ролі”
Чи користуєтеся послугами психологів. Що допомагає вам підтримувати ментальне здоров’я?
Я користуюся послугами психолога вже багато років. В мене були особисті питання, та й взагалі це важливо для акторської сфери. Я не дуже поділяю думку, що актори повинні працювати на своїх власних травмах. Гадаю, це вже застарілий варіант роботи. Хочеться екологічно робити свої ролі. Коли я відчула, що акторство мене дуже сильно рятує, я почала ходити до психолога. Я подумала: а якщо акторства не буде, то що тоді? Спочатку я пішла в гештальттерапію, потім схематерапію. Також з 20 років я займаюся духовними практиками, медитаціями. Потрібно частіше задавати собі питання: “А що зараз зі мною відбувається?”, “Я боюся?”, “Я злюся?”, “Я відчуваю відчай?”. Ці питання мені допомагають.
Раніше я бігала. Це було моє улюблене заняття. Де б я не була, зі мною були бігові кросівки. Також люблю медитації, запалювати свічки, смачно готувати для близьких. Це мене заспокоює. Хотілося б ще більше писати. Я ще поки не наважилася на це. Навчитися виписувати свої думки, а потім перечитувати їх і розуміти, як ти змінився після цього. Це може багато чому навчити.
“Карнавал інтриг, скандалів, почуттів та любові”
Чим особливим вам запам’яталися зйомки в серіалі “Обіцянка Богу”?
Відданістю та насиченістю емоціями. Це був такий проєкт, в якому час йшов швидко, хоча спочатку ти розумієш, що це ж такий об’ємний продукт. В день я могла пережити стільки емоцій. Іноді після знімального дня думала, що мені треба дві години психотерапії точно, просто щоб заснути (сміється). Дуже багато адреналіну було. Історія сюжету закручена, що ти нібито на якомусь карнавалі інтриг, скандалів, почуттів та любові. Кожна сцена – наче катарсис. Це були круті чотири місяці. Я пишаюся тим, що змогла попрацювати з такою неймовірною командою. Це люди, яким я, коли закінчився проєкт, була готова кланятися. Вони – кінокіборги, яких неможливо було зупинити нічим. Обсяги роботи були величезні. Я іноді підходила до режисера і казала: “Толя, як тобі допомогти?” Я розуміла, що це дуже великий об’єм.
Що допомагає вам повертатися в тонус після знімальних днів?
Найпростіший спосіб, про який всі забувають, – сон. Іноді приходиш додому і тобі здається, ніби життя проходить повз. Ти відкриваєш соцмережі і починаєш переглядати, хто чим живе. В такі моменти я собі кажу: “Свєта, спи”. Якщо ми не будемо нехтувати сном, то будемо здоровішими. Я дуже люблю їсти. Якщо я їду з майданчика і знаю, що в мене вдома є щось смачненьке, солоденьке, гарне, я уявляю, що буду так само гарна, як ця їжа. Це мене рятує (сміється). Також розслабляє гаряча ванна. Дуже люблю масла. Вважаю, що будь-який прояв уваги до свого тіла є корисним. Він насичує та допомагає відновлюватися. Тіло – це наш дім. Його потрібно берегти та піклуватися про нього.
Дивіться серіал “Обіцянка Богу” 1 квітня о 20:15 телеканал "1+1 Україна".
