Ведучі 1+1 Україна поділилися планами на Великдень

Ведучі 1+1 Україна Людмила Барбір, Тімур Мірошниченко, Віра Кекелія, Святослав Гринчук, Костянтин Грубич поділились своїми планами святкування Великодня цього року, а також розповіли про сімейні традиції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прикрашаємо дім до Великодніх свят: ідеї декору

Людмила Барбір:

Цей рік буде першим роком, коли я святкуватиму Великдень без своїх рідних. Зазвичай у нас традиція — їздити до родини, де ми в повному складі святили паски. Ми з сестрою завжди для дітей залишали писанки у свяченій водиці, а поряд з писанками у воді монети. І хто зранку швидше прокидався, той вмивався водичкою для того, щоб личко було здоровим і красивим, і забирав собі всі монети. Обов'язково була традиція стукатися яєчками. Одразу після посвячення кошеля всі молилися за столом, казали «Отче наш». Спочатку паски відкушували, і потім вже пробували ковбаску, яєчка. Завжди яскраво був вбраний кошик, і це теж окрема традиція — всією сім'єю «вдягати» кошика. Ковбаска, смаколики, солодощі, цукерки нарізали в кошик, формували гарно, намагалися заквітчати його, і це прекрасний момент, який єднав родину. Це завжди проходило весело і радісно. 

Обов'язково ще робимо маленькі кошички «за простибі». Це, коли ти молишся за душі рідних і близьких, які вже пішли з життя. Вважається, що душі приходять в цей день.

Цьогоріч ми будемо з сином удвох, бо чоловік на фронті. Я не маю можливості зараз поїхати додому до мами й сестри. Підемо посвятимо кошик, потім вийдемо на зв'язок з рідними. Не так радісно і щасливо, як зазвичай, але в такому складі відзначимо Великдень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські традиції святкування Великодня: найвідоміші символи та атрибути

Тімур Мірошниченко:

Великдень ми завжди святкуємо в родинному колі. Цей рік не стане винятком. Ми всі зберемося у моєї старшої сестри в Богданівці, в Київській області. Це село на початку повномасштабної війни опинилося під окупацією російських військ. Мама обов’язково спече паски й вранці вони разом з батьком, сестрою і її чоловіком підуть до церкви посвятять Великодній кошик. А ми з дружиною і дітьми приїдемо до них у гості. Звичайно, дітям найбільше подобається традиція стукатися яйцями за столом.

Я один раз в житті пік паску — це було на карантині два роки тому. Було багато вільного часу, не було чим зайнятися і я вирішив тоді спробувати. Більше не повторював. Дружина теж не пече, бо або нам дарують, або мама забезпечує всіх пасками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9 страв на Великдень, які мають бути на святковому столі

Костянтин Грубич:

Паски раніше пік швидше заради інтересу, різні рецепти від підписників, щоб показати на ютубі у себе. Тож знаю безліч різноманітних рецептів. Другий рік не хочу братися. Та й колотнеча з церквою все поставила на паузу. У нас немає планів на цей Великдень. Можливо, вийдемо з сім’єю прогуляємося, якщо буде гарна погода, зателефонуємо привітаємо друзів, рідних. 

Святослав Гринчук: 

Цей Великдень зустріну на роботі: якраз о 6-й ранку у нас стартує ефір, але думаю, між випусками ТСН кілька пасочок встигну скуштувати: колеги часто приносять свою домашню випічку до ньюзруму за таких особливих приводів, а я тут як тут:)  Власне, нічого нового у цьому немає, багато разів мені доводилось працювати і на Різдво, і на Великдень, і на Новий рік тим паче. На щастя, зараз технології дозволяють із рідними бачитись навіть на відстані. 

Ну а після Великодня матиму нарешті побачитись із дружиною і донькою безпосередньо, вони ще до кінця цього навчального року залишаються за кордоном, але на свята приїжджають, були на Різдво і от тепер — Пасха. У нас є кілька традицій пов'язаних з цим святом. За кілька днів до Великодня дружина з малою малюють писанки, я теж кілька років тому спробував із ними, але моєї посидючості вистачило лише на один раз) Вони ж цього року знову робили це, цього разу в Празі, навіть для тамтешніх трохи давали майстер-клас. А взагалі моя улюблена Великодня традиція — це поза сумнівом Обливаний понеділок. У рідному Львові до війни та ковіду це був, мабуть, один з найшаленіших днів у році, обливали водою усі й усіх, особливо весело завжди у тамтешньому скансені — Шевченківському гаю, а на центральній площі міста навіть була величезна "обливальна зона", з якої усі виходили, як хлющі. Зрозуміло, у час війни не до таких веселощів, але вірю, що після перемоги України — ще не раз усе це відчуємо наживо.

Віра Кекелія:

Цього року (як і минулого) у мене немає такого відчуття свята, як раніше. Як і минулого року, на Великдень нам не вдасться зібратися за одним столом усією родиною, як у нас традиційно це було. Тому що брат із дружиною і племінницею за кордоном, тато з мамою в Харкові, а ми з чоловіком і синами в Києві. Раніше я готувала сирні паски, але цього року немає настрою щось готувати. Моя мама пече завжди дуже смачні паски. Ми коли приїжджали до батьків у гості на свята, то вона нас завжди пригощала усілякими смаколиками та ще й з собою давала. Тому я вже купила для себе бездріжджову паску і дві сирні для своїх хлопців у магазинчику біля дому. А в суботу пофарбуємо яйця — для Івана це буде вперше, тож, мабуть, йому буде цікаво мені допомогти. А на Великдень ми з чоловіком загадаємо одне єдине бажання —перемоги України, щоб усі наші хлопці і дівчата якнайшвидше повернулися з фронту у свої родини. І всім нам побажаю смачної і спокійної паски.

Наталя Островська:

Цьогорічний Великдень я зустріну на роботі - у нас якраз ранковий слот у марафоні “Єдині новини”. Але ще жодного разу не було такого, щоб я не пішла у церкву святити паски. Традиції збережу і цього року, попри все. З кошиком поїду на роботу і одразу після випуску вирушу на освячення великоднього кошика. Через комендантську годину святити їх будуть впродовж дня, тож не зраджу своїх пасхальних традицій. У моїй родині за випікання пасок завжди відповідали мама з бабусею, у них просто ідеальна випічка. Але сама поки лише планую у майбутньому перейняти їхній досвід. Цього року пасочки замовила у кав’ярні, будемо куштувати з родиною після освячення.