Як допомогти дітям різного віку адаптуватися до нових умов життя під час війни (поради психолога Світлани Ройз)
Які емоції можуть виникати в дітей у цей складний період та що робити й чого не варто робити батькам?
Через повномасштабну війну в Україні, яку розпочала росія, понад 10 мільйонів українців вимушені були покинути свої домівки. З них понад 7 мільйонів – залишилися в Україні, а понад 4,5 мільйони – виїхали за кордон. Половина з них – діти. Про це свідчить статистика ООН.
Психологи наголошують, що діти, які опинилися в інших країнах, без друзів, без достатнього простору і вимушені будувати нові стосунки в зовсім чужих колективах, переживають зараз певну емоційну кризу. Як допомогти дітям різного віку адаптуватися до нових умов і колективів? Які емоції можуть виникати в дітей у цей складний період? Та що робити й чого не варто робити батькам? Розказує дитячий психолог Світлана Ройз у "Сніданку з 1+1":
"Після того, як дитина вже знаходиться у безпеці, вона може відреаговувати усю напругу, що накопилась і вона це може робити тільки з тими, кого вважає надійними, найбільш близькими. Це складно, це вимагає від батьків додаткового ресурсу, але це ознака близькості, це ознака довіри. Якщо нам складно з дитиною, варто пам'чтати, що це не дитина складна і не ми складні, а їй зараз дуже складно і вона нам дуже довіряє".
Що може проявлятися:
1. Регрес або невластиві віку прояви: дитина на деякий час повертається у вік, де їй було безпечно, або навпаки проявляє риси більш дорослого віку.
2. Спахахи агресії чи дратівливість – це реакція на порушення кордонів, на втрату, на відчуття несправедливості, на безпорадність. Злитися можна, але не можна завдавати болю та шкоди собі та іншим.
3. Страх темряви чи голосних звуків. Тут на допомогу прийдуть спеціальні ритуали (наприклад, бризкати "спреєм від монстрів", молитви)
4. Страх відпускати дорослих
5. Дитина може боятися смерті
6. Дитина може відштовхувати, або навпаки увесь час бути поруч
Є безліч ігр, які можуть допомогти дітям терапевтично. Повторюйте постійно дітям: "Я з тобою".
Світлана Ройз наголошує, що діти входять у фазу обезцінювання і можуть звинувачувати себе у тому, що сталося:
"Знань про світ їм не вистачає і нам треба їм казати, що в томму, що сталося, точно немає їх провини, і вашої провини, є провина ворога".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти дитині впоратися зі стресом під час війни: поради від дитячої психологині Світлани Ройз
"На жаль, підлітки найвразливіші зараз. Усе, що я казала про дітей та їх поведінку, воно буде працювати і з підлітками. Найважче – це їх відстороненість та уникання. Це все прояви стресу. Важливо казати про свої почуття та наголошувати, що в усьому, що сталося, немає його/її провини. Підлітки не дозволяють проявляти собі емоції так, як дозволяє дитина. Їм дуже потрібен хтось, хто скаже, що усе, що відчуває – нормально. Їм дуже важливо бути корисним та на щось впливати. У підлітків яскраво проявляється страх "інакшості", "ненормальності", "вийнятковості почуттів". Підлітки часто вдаються до самопошкоджуючої поведінки, коли дитина наносить собі шрами, оскільки фізичний біль перенести легше. У такому випадку дуже потрібен психолог. Якщо ви бачите зміни у харчовій поведінці, відмову від їжі, порушення сну – це теж привід звертатись до лікаря!", – розпідає психологиня.
"Зараз і у підлітків, і у дорослих спостерігаються зміни у когнітивній сфері: нам дуже складно зосередитись. Нам дуже складно запам'ятати великі обсяги інформації. Якщо ми відчуваємо небезпеку, ця сфера пригнічена. Щоб відновитись, нам треба хоч трохи спокою і хоч трохи часу", – наголошує Світлана Ройз.
ЧИТАТЕ ТАКОЖ: Як говорити з підлітками про війну (поради психолога у "Сніданок. Онлайн")
Психологиня розповіла, як підтримати дитину чи підлітка, що зазнає булінгу вже у закордонній школі:
"Якщо у мирний час я б порадила зміцнювти дитину та працювати з адміністрацією школи та психологом, то зараз у нас на це немає сил та немає часу і саме зараз краще шукати безпечне середовище. Я би шукала іншу школу, більш безпечну і розмовляла з директоратом школи".
Останній тиждень дуже багато випадків фейкових дзвінків у дітей, що знаходяться за кордоном з інформацією про те, що хтось із батьків загинув в Україні:
"Ці дзвінки надходять на вайбер, і тому і дітей має бути встановлений батьківський контроль. Із підлітками варто просто домовитись не приймати дзвінки з незнайомих номерів. З дітьми треба домовитись, хто, окрім батьків, може повідомляти їм важливу інформацію та проговорити алгоритм дій у разі виникнення стресової ситуації. Потрібно зробити фізичну вправу, щоб відсторонитись від ситуації. Дитина обов'язково має звертатись за допомогою до батьків, особливо це стосується підлітків зараз, про це важливо домовитись".
Також Світлана Ройз розказала, як реагувати батькам на ігри дітей у війну:
"Дитина буде відтворювати той досвід, з яким вона стикається. Якщо вона бачить блокпост, то й відтворюватиме дії на блокпосту. Дитині важливо на щось впливати, тому вони будуть усе робити, як дорослі. Діти будуть грати у війну, особливо ті, що ростуть у війну. В усі часи діти грали у війну і ми не можемо забирати у дитини відчуття архетипу воїна. Але ми маємо піклуватися, щоб вони були у безпеці під час цих ігр.
Коли дитина закопує когось у могилки... Знаєте, зараз нормально відчувати лють у ставленні до ворога. Це потрібно і дітям, і дорослим. А діти реагуватимуть так само, як і ми. Але нам треба буде думати про майбутнє. Однак, дегуманізуючи ворога, ми дегуманізуємо якусь частину себе. Однак, ми подумаємо про це трохи згодом. Коли ми бачимо, що дитина направляє свою лють на ворога, нам важливо сказати, що ви теж дуже люті, але вас лякає, коли бажають смерті. Це нормально в ігровій формі закопувати ворога чи згадуючи "Гаррі Поттера", представляти ворога смішним. Аналогічно дорослі створюють меми, які знецінюють. Однак, цю лють ми маємо перетворювати на любов: до ЗСУ, один до одного, до країни. І саме з цією любов'ю ми співаємо "Ой у лузі червона калина", гімн України, малюємо листівки для воїнів та підтримуємо один одного. За нашу любов та за нашу лють відповідає окситоцин. Стільки, скільки у мене любові, стільки і буде люті, щоб захистити себе".
Як допомогти дітям і підліткам адаптуватися до нового життя, дивіться поради Світлани Ройз:
