З одного пекла в інше: історія мешканки Гостомеля, яка разом з 93-річною мамою евакуювалася у Мотижин, де їх теж застала війна

Галина Седова із Гостомелю через тиждень після початку гарячих боїв втекла із сім'єю в інше село – Мотижин. Проте окупанти дісталися й туди. Сім'я дивом вижила під градами та постійними знущаннями росіян. Цю історію жінка розповіла для "Сніданку з 1+1".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Блокада Маріуполя – це набагато гірше, ніж блокада Ленінграда», – у «Щоденниках війни» історія 86-річної Ельвіри Борц, яка пережила Другу світову війну

Галина Седова живе у Гостомелі біля аеропорту. Зранку 24 лютого вони прокинулись від дуже сильних вибухів. З аеропорту стояв чорний дим. Було чути, як вибухають літаки. Жінка розповіла:

Я показую їм кулак: "Ви чого сюди прилетіли?". Ви уявляєте: гелікоптер наді мною прямо спускався! У мене внук та внучка плакали у погребі, ми заховалися туди. Я кажу: "Заспокойтеся, нічого не буде, вони в людей не будуть стріляти". Не тут то було... 

У Галини вдома не було ані світла, ані газу. Вони перебіжками між боями бігли до криниці, аби набрати води. Але і їх потім російська армія засмітила:

Я навіть не можу назвати їх ордою — це уроди, моральні та фізичні.

Коли треба було тікати з Гостомелю, Галина не мала навіть часу взяти із собою одяг. Як була в кофті, капцях та штанах спортивних, так і сіла в машину. Єдине — встигла взяти пальто. Вона разом зі своєю родиною та 93-річною мамою поїхала у Мотижин, де розпочалося таке саме пекло:

Мене прихистили там у хатинці, де теж не було світла та газу. Росіяни розбомбили усі комунікації. У них були наставлені автомати, якими вони стріляли по дворах та будинках, спеціально, аби залякати народ. Стояли пушки, стояли танки... Бомбили всю ніч. Ми сиділи у погребі ніч та день, вже й маму мою тягали. Потім вона сказала: "Ні. Якщо мені смерть, то мені в хаті буде смерть". Але вона в хаті вижила! 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дівчина-медик, донька мера Бучі, розповіла, як рятувала 9-річну дівчинку без руки: розповідь про 16 днів в окупації ("Щоденники війни")

93-річна мама Галини, ледь стримуючи сльози, каже: їм дуже добре жилося у Гостомелі.

Нам добре в Гостомелі було. Все було добре: я собі на городі робила, Галя на роботу ходила, і нам було дуже добре! Це спокійне життя ця війна забрала! Скажіть, скільки буде ця війна?

Галина впевнена: росія поставила собі мету знищити український народ, українську націю. Але у них нічого не вийде:

Росіяни отримають дірку від бублика. Нічого в них не вийде, наш народ нескорений!

Дивіться сюжет, де розповідається історія в деталях: