"Боявся стати інструментом у пропаганді", — герой України Дмитро Чавалах розповів про власну евакуацію з окупованого Херсона (ексклюзив)
У 3 випуску проєкту "Хоробрі серця" Дмитро Чавалах розповів, як поранений опинився в окупованому Херсоні, та які дії допомогли йому врятуватися.
На телеканалі "1+1 Україна" вийшов 3 випуск проєкту "Хоробрі серця", ведучими якого стали Ахтем Валентина Хамайко та Ахтем Сеітаблаєв. Ми побували на зйомках проєкту та поспілкувалися з одним з героїв студії. Серед них — Дмитро Чавалах, старший лейтенант запасу ЗСУ, Герой України, який розповів гостросюжетну історію власної евакуації з окупованого Херсона.
Сьогодні у цьому проєкті ми дізналися вашу неймовірну історію. Яке ваше сьогодення? Чим живе герой України Дмитро Чавалах?
Після того, як мене комісували через поранення, викладаю історію в школі для середніх та молодших класів. Також займаюся організацією військово-патріотичних ігор “Джура” і час від часу проводжу заняття з мобілізованими. Ще шукаю волонтерів, які будуть допомагати моїм хлопцям, які зараз на фронті.
Після поранення ви опинилися у на той час окупованому Херсоні? Які емоції вас переповнювали? Що додавало наснаги?
Спочатку відчував пригнічення. Згодом дії лікарів та допомога місцевого населення стало сигналом про те, що все буде добре, а рано чи пізно Херсон буде звільнене. Потужним стимулом було і те, що я спілкувався зі своїми хлопцями, які давали гідну відсіч окупантам.
Як відреагували ваші рідні, коли вас евакуювали з Херсона на безпечну територію?
Це був десь кінець травня. Мене привезли в Одесу, до СБУ. Там я пройшов певну необхідну процедуру, а потім вже потрапив до готелю, звідки нарешті зателефонував рідним. Сказав, що я вже на підконтрольній території та все добре. Згодом приїхав у свою військову частину, отримав направлення на реабілітацію і вже по дорозі вдалось заїхати додому. Мама дуже сильно хотіла плакати, але я просив її цього не робити — це ж радісна ситуація. Було надзвичайно приємно, бо вдома, як то кажуть, і стіни допомагають.
Вам надали звання Героя України, коли ви перебували на окупованій території. Яка була ваша реакція?
Для мене то був ще більший страх. Якби потрапив у полон, це було б “козирем” для ворога. Я — офіцер, командир роти, учасник АТО та ще й Герой України. Боявся, що рано чи пізно вони змусили б мене говорити те, що їм необхідно. Хвилювався, аби не стати інструментом у пропаганді.
Що б ви хотіли сказати захисникам, які зараз на фронті?
Бережіть себе, любіть нашу Батьківщину і не піддавайтеся на провокації певних нехороших людей, які зараз намагаються розділити нас як націю. Це дійсно є великою проблемою, бо чимало хто піддається цьому впливу і починає зневірюватися. Це великий плюс для ворога. Як приклад можу навести слова однієї російської гниди під прізвищем Мєдвєдєв. Він сказав, що потрібно зробити все, аби люди перестали донатити. Саме завдяки донатам ми можемо купити багато хороших речей, які з поганих росіян роблять “хороших”. Це яскраво свідчить про те, що вони зацікавлені у нашій зневірі.
Чи варто нам чекати книгу про вашу історію?
Думаю, що буду писати, але, чесно кажучи, я не знаю, з чого починати.
Як лікарі рятували життя військового в тоді ще окупованому Херсоні, та хто з місцевих допомагав його переховувати, дізнайтеся більше у проєкті "Хоробрі серця", що виходить щоп'ятниці о 20:30 на телеканалі "1+1 Україна".
