"Для мене росія і росіяни — це абсолютний морок", — воєнний кореспондент ТСН Алла Хоцянівська про військові злочини росії
Воєнний кореспондент команди ТСН Алла Хоцянівська особисто бачила результати злочинів російської армії та спілкувалася з людьми, які пережили окупацію.
Воєнний кореспондент команди ТСН Алла Хоцянівська за час повномасштабної війни провела безліч інтерв'ю з жертвами російської військової агресії та зафіксувала воєнні злочини країни-терористки у своїх сюжетах. Серед героїв Алли були люди, яких місяць тримали у підвалі школи села Ягідне, які пережили окупацію Бучі, а також люди, які вивозять тіла загиблих героїв. В інтерв'ю «ФАКТАМ» Алла розповіла про свою роботу військового кореспондента та життя після 24 лютого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Берегині на війні: історії українських жінок, які стали символом спротиву російській агресії
Про першу поїздку на війну
Алла Хоцянівська вперше поїхала на війну на Донбас у 2015 році. Тоді вона відвідала Маріуполь і вперше зіштовхнулася зі втратами знайомих та близьких.
"Були ситуації, коли я втрачала знайомих, бачила смерть. Для мене все це було вперше і болісно. Пам’ятаю, ми працювали в Широкиному, де вже точилися бої. Я знімала хлопця з позивним «Ернесто» — дуже позитивний, усміхнений. Наступного дня почалися важкі бої і нас вже в Широкине не пустили, ми працювали біля шпиталю в Маріуполі. І от випадково від медика, що привозив поранених, я дізналася, що «Ернесто» загинув. Пам’ятаю, тоді я це дуже емоційно сприйняла. Це було вперше, коли я стикнулася зі смертю. Тоді прийшло і перше усвідомлення того, наскільки крихке наше життя", — поділилася Алла.
Про початок повномасштаюної війни 24 лютого
У ніч, яка змінила життя кожного українця, Аллу розбудив телефонний дзвінок колеги, яка повідомила про початок повномасштабної війни. Тоді журналістка взяла свій тривожний наплічник та поїхала на роботу, де навіть жила перший місяць.
"Я, як багато хто, до кінця не вірила, що війна набуде таких масштабів. Єдине, чого завжди боялася і думала зі страхом — бомбардування. Як на мене — найстрашніше, що є в цій війні… Я знімала, як ракети або їх уламки влучали в будинки в Києві, і в якийсь момент в метрах 500−800 від мого будинку був приліт. Це був реальний момент страху. В цей час я якраз була вдома. Тільки поснідала, почула звук ракети й зразу вибух. За секунду я вже одягнута опинилась в коридорі. Потім трохи заспокоїлась і поїхала знімати про це сюжет. Після цього був момент, коли я перестала відчувати безпеку дома, але потім це минуло".
Про російські злочини
Темою одного із сюжетів Алли Хоцянівської була катівня в Чернігівській області. Російські військові зігнали в підвал все село і тримали місяць людей в жахливих умовах. Люди не могли поїсти помитися, а літні люди помирали від задухи.
"Знаєте, це історія — наче враження, що у тебе виймають серце. Коли я спілкувалася з цими людьми, розуміла, що вони вижили, але не пережили. Не знаю, скільки часу їм ще знадобиться, щоб оговтатись від пекла, в якому вони були. Місяць вони знаходились у повному вакуумі, розуміючи, що кожної секунди їх можуть вбити".
Коли ж виникає питання, чи зможемо ми колись пробачити росіянам, Алла каже:
"Я особисто не зможу. Для мене росія і росіяни — це абсолютний морок. Країна, яка перестала існувати 24 лютого".
Фото: instagram/alla.khotsianivska.tv
