“Коли відбувається розлучення, рано чи пізно зустрінеться й кохання”: Соломія Вітвіцька про власний проєкт (ексклюзив)
Ведуча “1+1 марафон” і ТСН Соломія Вітвіцька дала ексклюзивне інтерв’ю сайту 1+1 про власний проєкт, волонтерство й речі, які надихають.
Ви регулярно проводите концерти в Охматдиті. Які емоції після них отримуєте? Чи надихають вас юні пацієнти?
Емоції – якнайкращі! Навіть коли втомилася, не виспалася, немає сил або погане самопочуття – я приходжу в Охматдит і заряджаюся. Мене надихає те, що діти радіють, усміхаються, біжать назустріч обійматися, що вони одужують від концерту до концерту. Спочатку хтось приїжджає на візку чи приходить на милицях, а потім поступово вже танцює з артистами. Це неймовірні відчуття!
Над щотижневими концертами в Охматдиті ми працюємо з величезною компанією однодумців, бо це дуже відповідальний проєкт. Зараз із координацією мені допомагає подруга Катя Орлова, а мій кум Роман Кука найчастіше працює зі звуком.
Волонтерством ви займаєтеся із 2014 року. Розкажіть, на чому зараз зосереджуєте увагу саме як волонтерка?
Окрім Охматдиту, я допомагаю американському фонду “Liberty Ukraine”, який за часи повномасштабного вторгнення зібрав близько 10 млн доларів. Шукаю для них лоти, поширюю інформацію в соцмережах, координую їх з військовими частина і бригадами. Також я самостійно збираю кошти. Зокрема, нещодавно збирала на бойові наплічники для фонду “Лелека”. Зараз нашим захисникам та захисницям найчастіше потрібні автомобілі та дрони.
Перейдімо до вашої основної професії. Бути ведучою — це непроста робота. Чи думали ви колись про припинення професійної діяльності у цій сфері?
Чесно кажучи, таких думок ніколи не було. І коли була кореспонденткою ТСН, і коли стала ведучою, я не хотіла покидати професію. Додатково могла б дублювати мультфільми чи зіграти в якомусь ролику або кліпі, однак, не змінюючи свій фах.
В одному з інтерв’ю ви розповіли, що хотіли стати акторкою, однак не вступили у виш за цією спеціальністю, бо у рідному Львові не мали такої можливості. Якби зараз вам запропонували долучитися до якогось проєкту не у ролі ведучої, а у ролі акторки, ви погодилися б?
Насправді кілька семестрів я відвідувала театральні курси в “Чорному квадраті” для того, щоб більш природно почуватися в кадрі. Тоді я зрозуміла, що акторська майстерність – це складно і затратно емоційно. І, взагалі, не так просто, як здається з боку. Але я б залюбки спробувала себе у ролі акторки. Колись у мене була можливість пройти кастинг в один із серіалів на каналі “1+1”, але тоді на це не вистачило часу.
У мене був досвід дубляжу в мультфільмі “Замбезія”, де моїм голосом говорила одна з пташок. Ще була невелика роль камео у серіалі “Віталька”, який виходив на телеканалі ТЕТ. Там я грала саму себе, і Гарік Бірча за сценарієм, приходив до мене в студію. Він підказував мені на майданчику: як поводитися, що говорити. Це був цікавий досвід.
Зараз у вас дуже щільний графік, а чи лишається час на хобі? У юності ви закінчили художню школу. Чи присутня зараз у вашому житті творчість?
Нещодавно я витягла фарби, що лежали без діла вже кілька років, для арттерапії, яку організовувала моя подруга. Мені дуже сподобалося, бо усе-таки тягне мене до малювання, і це завжди відгукується в серці.
Мої хобі зараз більше пов’язані зі спортом: лижі, їзда верхи, регулярний спортзал. Але для творчості теж стараюся знаходити час, бо це важливо для психологічного розвантаження та зняття стресу.
Щодо вашого нового проєкту Woman talk “На часі”. Розкажіть, як виникла ця ідея? Що вас надихнуло на створення?
Одна з моїх подруг, фітнес-тренерка Люда Міняйло, перед новорічно-різдвяними святами пропонувала зробити жіночий бранч про здорове харчування. Разом ми думали над цією ідею, але не склалося.
А одного разу ми зібралися разом з Іванною Слабошпицькою, відомою головною редакторкою журналу “Viva!”, та Оленою Скачко, головною редакторкою журналу “Єдина”. Тоді ми почали обговорювати можливість створення жіночого кола на тему кохання і розлучень, бо зрозуміли, що це справді на часі. До того ж із цього питання була дуже невтішна статистика: у 2023 році було набагато більше розлучень, ніж у 2022, тож ми вирішили зробити справжній розбір теми, обговорити це з експертами та жінками, які пережили розлучення у цей буремний час. Від зустрічі до зустрічі, від поштовху до поштовху виникла ідея організувати офлайн Woman talk “На часі”. Це наш спільний проєкт з Іванною та Оленою. Ми хочемо допомогти людям, які важко переживають розрив, ображені або не можуть емоційно зібрати себе докупи. На заході ми говоритимемо про те, як жити далі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Соломія Вітвіцька розповіла про свій улюблений жанр кіно
Під час війни кохання може завершитись. А чи може, на вашу думку, розпочатись історія кохання у такий час?
Звісно, кохання запалюється й під час війни. У нас будуть героїні з таким досвідом, котрі розкажуть, як це переживають, коли здається, що любов не на часі. Особисто я переконана, що це не так, адже треба жити тут і зараз, цього часу нам ніхто не поверне. Про це ми й говоритимемо у Woman talk, тому що, коли відбувається розлучення, рано чи пізно зустрінеться й кохання.
Розкажіть про спікерок, які долучаться до першої зустрічі в межах проєкту. Дівчата розповідатимуть власні історії?
Так, різні спікерки розказуватимуть про свій особистий досвід, тому що важливо показати людям, що всі ми переживаємо це. Зокрема, наша психологиня Олена Шершньова нещодавно зізналася, що у вересні розлучилася зі своїм чоловіком. Я теж не була готова одразу говорити про розлучення.
У нас буде кілька експерток: Олена Шершньова, досить відома психологиня, яка бере участь у багатьох медіапроєктах, зокрема й на “1+1 Україна”, Євгенія Барилко, моя подруга і косметологиня, у якої три розлучення за спиною, співачка Анна Трінчер, котра під час війни зіграла весілля і розлучилася. Зараз вона шукає себе, і це дуже важливо перед початком нових стосунків. Потрібно стати щасливою внутрішньо, а не чекати, поки хтось зробить тебе щасливою.
На заході буде й акторка Антоніна Хижняк, яка нещодавно розійшлася зі своїм хлопцем, а також має сина від попереднього шлюбу, Тетяна Петрашова, психологиня, через руки якої пройшло багато історій, моя подруга Яна Прядко, музична продюсерка та директорка багатьох відомих артистів, у якої в житті була складна ситуація — аб’юзивні стосунки. Вона розійшлася з батьком її сина, і розповість про те, наскільки можна звикнути до аб’юзивних стосунків, не звертаючи увагу на насилля і приниження.
Чого ви чекаєте від нового проєкту?
Війна не закінчиться завтра, ми це розуміємо. Тому наївно чекати закінчення війни, коли вже сьогодні можна розвиватися, робити щось цікаве для себе та корисне для інших. Від нового проєкту я чекаю на зовсім інший досвід, адже багато років я виходжу в ефір, і це круто. Але це певною мірою безконтактні стосунки, глядачі бачать мене, але не можуть відразу ні про що мене запитати чи висловити свою думку, а й зовсім бачу і чую їх на відстані. І виникла потреба у спільноті, у живому спілкуванні, у взаємообміні енергіями, у підтримці. Зараз час об'єднання, нам дуже не вистачає спільноти «своїх», території, де жінки зможуть слухати і говорити, знаходити нових подруг, розкриватися і жити сьогодні і зараз.
Вам звично працювати в телевізійному ефірі. А чому для нового проєкту ви обрали саме режим реального часу ще й із достатньо обмеженою кількістю гостей?
Мені здається, що про особисте легше говорити у вузькому колі. Ми хочемо, щоб відчувалася підтримка одна одної, щоб було затишно. Тоді й спікерки, і гості зможуть бути щирими та відвертими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Соломія Вітвіцька назвала 5 справ, які обов’язково потрібно зробити взимку (ексклюзив)
Якщо проєкт гарно покаже себе, ви будете розглядати можливість його перенесення на екрани?
Наразі це формат офлайн-зустрічі, перша спроба пера. Не знаю, як буде далі. Ми питатимемо відгуки учасниць і спікерок, а тоді сформуємо наші подальші кроки. Поки що ми розуміємо, що хочемо обговорити тему не лише в кав’ярні з подругами, а й з експертами, однак не на широку аудиторію.
Про які теми плануєте говорити надалі в межах проєкту?
Стосунки – це головна тема у нашому фокусі, яка визначилася природним шляхом. Можливо, ми поглибимося саме в тему аб’юзивних стосунків або фронтового кохання на відстані.
На вашу думку, чи працює інститут репутації в Україні, та чи можливо взагалі бути ідеальним інфлюенсером?
Я думаю, що нічого ідеального не існує. Хтось дослухається до однієї людини, а хтось – до іншої. У будь-якому випадку, є ті, кому більше довіряєш, зважаючи на певні фактори: чи перевіряє людина те, що публікує, та чи є у неї сміливість визнати, що вона у чомусь помилилася.
Які ваші улюблені романтичні фільми чи книги, які ви асоціюєте з Днем закоханих?
Колись я дуже любила книгу “Трістан та Ізольда”. Не впевнена, що вона романтична, але у ній йдеться про величезне кохання з трагічним розвитком.
Нещодавно подруга порадила мені серіал “Скажи мені, що любиш мене”, який дуже відгукується. Хоча події в ньому розвиваються повільно, вони дуже життєві, і будуть знайомі кожному.
Щодо фільмів, я вважаю, що романтична лінія завжди є запорукою успіху, тому що всі ми прагнемо любові або підтвердження того, що вона у нас є.
