UA RU

"Після ефіру повернувся додому з відчуттям того, що невідворотне може відбутися, проте Україна до цього готова", – ведучий 1+1 Володимир Рабчун (інтерв'ю)

Про роботу під час війни, досвід на ізраїльському телебаченні та особисті переживання розповідає ведучий 1+1 Володимир Рабчун.

У вівторок, 23 лютого, ви разом з колегами вели ефір денного інфотейнмент-шоу «Твій день». Чи було відчуття того, що, ймовірно, з дня на день розпочнеться повномасштабне вторгнення рф, адже довкола вже всі говорили про можливий напад?

Дійсно, було відчуття чогось назріваючого. Проте це було не більше, аніж передчуття, адже прогнозували різні сценарії – або ж розпочнеться повномасштабна війна, або ж, зрештою, нічого не буде. 23 лютого, під час ефіру денного інфотейнмент-шоу «Твій день», я разом зі співведучими Стасею Ровінською і Костянтином Грубичем звернули увагу на те, наскільки в той момент об’єдналося українське суспільство. Саме такими я і уявляв собі українців, саме такими хотів нас бачити. Навіть гадки не мав, що одного разу побачу українське суспільство таким – цілісним та єдиним у своєму прагненні бути, жити, захищатись.

Твій день ведучі

Збирайся. Розпочалася війна. Ракети вже летять на Київ та інші міста

За яких обставин ви дізналися про повномасштабну війну? Яким ранок 24-го лютого був особисто для вас?

Ранок 24-го лютого у багатьох з нас розпочався однаково – хтось комусь зателефонував і сказав, що розпочалася війна. Мені зателефонував мій друг-ізраїльтянин, який у той момент жив у Києві, і сказав: «Збирайся. Розпочалася війна. Ракети вже летять на Київ та інші міста». Знаючи свого друга, який доволі близько до серця сприймає будь-які події, не був впевнений, що він реалістично оцінює ситуацію. Тож вирішив перевірити. Переглянувши новинні стрічки, переконався, що розпочалися масові обстріли української території зі сторони рф. Почув знайомі звуки вибухів за вікном і зрозумів: ось вона – повномасштабна війна.

Отримав свого роду ізраїльське щеплення

Живучи протягом 18 років в Ізраїлі, певним чином загартувався. Періодично ізраїльскі міста обрілюються із Сектора Гази, або ж завдаються удари з сирійської сторони. Якщо розпочинаються такі події – знаю, що потрібно робити та який алгоритм дій повинен бути. Як тільки чую сирену, розумію, як потрібно поводитися, знаю, яким чином ховатися та як захистити себе і людей поруч.

А ще знаю, що мовлення телеканалів не припиняється, а змінюється формат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖПояс з карате, 4 мови, спорт та повернення в Україну: ведучий шоу «Твій день» Володимир Рабчун вперше дав інтерв’ю після гучної прем’єри

Володимир Рабчун

Врешті-решт, 24 лютого проєкт «Твій день» вийшов в ефір телеканалу 1+1, проте вже в межах марафону, який 1+1 media першою запустила на своїх ресурсах. Чому для вас було важливо того дня вийти в прямий ефір та, попри все, продовжувати свою роботу?

У той момент усвідомлював, що важливо думати не про евакуацію, а про те, як дістатися до студії, адже за лічені хвилини розпочнуться ефіри і хтось повинен їх вести. А цей хтось – я і мої колеги. До того ж кожен з нас по-своєму сприймає те, що відбувається. Люди отримують відірвані шматочки інформації, а у нас з колегами є можливість консолідувати всі дані і видавати цілісну картинку. 

ведучі Твій день

Окрім того, наші вороги в російській федерації спостерігають за нами. Дивляться за тим, чи продовжуємо ми своє існування. Те, що ми не піддаємося паніці та функціонуємо в умовах війні, відіграє неабияку роль у наближенні нашої спільної Перемоги.

Чим більше тактичних перемог буде у нас, тим довше ми залишатимемося в інформаційному просторі

З перших днів повномасштабної війни ви є голосом України в Ізраїлі, адже практично щоденно спілкуєтеся зі своїми тамтешніми колегами. Як Ізраїль сприймає війну росії проти України?

Якщо говорити про громадян Ізраїлю, то здебільшого вони налаштовані проукраїнськи. Насправді, дуже легко бути проукраїнським, адже ти просто займаєш сторону правди. До того ж ізраїльтяни не з чуток знають про російську зброю і те, що несе з собою “рускій мір”.

Ракети “Град”, якими обстрілюють ізраїльські міста, – російського виробництва. І вони надаються різноманітним терористичним угрупуванням саме російською стороною. 

До речі, є низка організацій в Ізраїлі, які в мирний час координують і покращують співробітництво між ізраїльськими та українськими компаніями. Нині вони організовують акції на підтримку України. У цілому тема повномасштабної війни, яку розв’яла рф, в Ізраїлі з перших днів була на перших шпальтах газет та інтернет-видань. 

Чому мені було важливо надати всю необхідну інформацію в Ізраїлі? По-перше, з того боку є запит на цю інформацію, а у мене є ці дані і я охоче ділюся ними. По-друге, аби якомога більше людей знали про те, що насправді відбувається в Україні. 

На жаль, зацікавленість до подій в Україні зменшується, адже в Ізраїлі нині є чимало власних проблем, які вони намагаються вирішувати. На кшталт, парламентських виборів, які за рахунком стануть 5-ми за останні 4 роки. 

В Ізраїлі ви, поміж іншим, працювали воєнкором. В яких з районів військових конфліктів вам доводилося бути та які події висвітлювати особисто? 

Це було лише одне з багатьох загострень стану, оскільки воєнкором я працював 1-1,5 роки. Під час чергової ескалації із Сектором Гази доводилося бути на прилеглих територіях. Найгірше, що запамʼятав, – падіння ворожої ракети “Кассам” на асфальт буквально у 200 метрах від мене. Після приземлення вона ще декілька сотень метрів по інерції рухалась. Добре, що всі цілі. Або ж так само неподалік від мене “Кассам” зруйнував новобудову (приватну будівля без будь-якої внутрішньої обробки). Чув, як тріщить бетон.

Володимир Рабчун

Попри все, потрібно далі продовжувати свою роботу. У захисному жилеті та касці,  з мікрофоном у руках та перед камерою слід далі розповідати про те, що відбувається. Звичайно, важливо не забувати дбати і про себе. 

У цілому в Ізраїлі всі чітко розуміють, що коли лунає сирена, є лічені секунди до можливого потрапляння ракети. Тому люди, як тільки чують щось, що нагадує сирену, одразу ховаються в захищених приміщеннях. Саме тому жертв там майже немає. 

Які речі наводять на вас найбільших острах нині, в умовах повномасштабної війни росії проти України?

Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, … – усі зруйновані життя, знищені міста. Коли побачив масштаби цього зла, остаточно зрозумів, з ким ми маємо справу. Це не острах. Це інше почуття. Скоріше, ненависть.

Якою повномасштабна війна рф проти України є очима Володимира Рабчуна? Що її відрізняє від збройних конфліктів, які ви проживали у буквальному сенсі на собі?

Це безпідставна війна. Інколи, люди проявляють агресію, намагаючись захистити себе. Але тут інша історія. рф усіма силами намагається знищити українську націю та загарбати якомога більше територій. Просто через те, що керівництво країни-загарбниці так вирішило, а народ підтримав. При цьому, російська економіка не може дозволити собі вкладати кошти у нові території. Вони ж свої землі до ладу не можуть довести. 

Хочете вкладати кошти – вкладайте у вирішення своїх проблем, а не додавайте проблем іншим людям. Просте пояснення – путінські імперські амбіції. Проте воно недостатньо аргументує все, що відбувається довкола. 

Цікава річ, що у Бар-Іланському університеті, де я вивчав політологію, міжнародні відносини, стратегію та державну безпеку, на одному з курсів нам пояснювали значення, яке у перекладі означає “скажена держава”. З такою неможливо домовитися, адже вона не керується здоровим глуздом. Коли викладач наводив приклади скажених держав, у списку була і росія. 

Україна остаточно зрозуміла, що східний сусід сказився, в 2014-му.  Нині це розуміє увесь цивілізований світ. 

У 2014 році розпочалося формування нашої ідентичності 

Війна в Україні триває вже понад 8 років. Ймовірніше за все, що в межах ізраїльського 9 телеканалу вам доводилося висвітлювати події, які тоді відбувались в Україні, зокрема перебувати на Майдані. Які внутрішні відчуття на той період панували в ізраїльського ведучого родом із Житомира? 

Якщо розпочинається певне загострення в галузі безпеки в Ізраїлі, це означає, що телеканали 24/7 розпочинають мовлення в межах спеціальних ефірів. Такий формат чимось нагадує об’єднаний телемарафон “Єдині новини”, але в Ізраїлі він реалізовується силами однієї команди. 

І тут 2014 рік. І ми так само розпочали мовлення в межах спец. ефірів, майже щоденно висвітлюючи події, які відбувалися в Україні. До того ж кореспонденти 9 телеканалу їздили на Донбас. 

Ти вносиш сенс у своє існування 

Глядачі називають «Сніданок з 1+1» точкою опори, власне про це ви часто згадуєте і в самих ефірах проєкту. Що особисто для вас стало точкою опори за понад 100 днів війни? Для вас ведення “Сніданку з 1+1”  – це? 

В умовах війни неможливо існувати як планктон і плисти за течією. Тож моєю точкою опори стало розуміння, чим я маю займатись. Інформаційний фронт – мій фронт. 

Наразі у моєму професійному житті левову частку займає ведення ефірів на першому українському державному російськомовному каналі FREEДОМ. Періодично і з величезним задоволенням доєднуюсь до “Сніданку з 1+1”. Сумую за колегами, та й бракує українськомовних ефірів. 

На жаль, росіяни “підкидають” нам чимало тем для обговорення 

Для того, аби тема війни в Україні залишалась №1 у світі і ми перемогли росію на інформаційному фронті в тому числі, в березні на базі медіагруп утворився російськомовний канал FREEДОМ.  Першими ведучими проєкту в 1+1 media стали ви з Єгором Гордєєвим. У чому полягає цінність цього проєкту, на вашу думку? 

Унікальність FREEДОМ полягає в тому, що досі в Україні не існувало подібного проєкту. Ми мовимо на інші країни, аби весь світ отримував інформацію, пов’язану з війною рф проти України, та знали, що відбувається з нами, українцями, тут і зараз. 

Рабчун Гордєєв

Помітно, що російськомовні глядачі (зовсім не обовʼязково росіяни), які перебувають за кордоном, спраглі до цієї інформації, адже до цього отримували дані у меншому обсязі та не в такому форматі. 

Рабчун Гордєєв

Є безліч звичних речей, які хочу повернути у своє життя

Як весь час вам вдається підтримувати зв’язок з рідними, зокрема з мамою, яка перебуває в Житомирі? Як мама переживала перші дні повномасштабного вторгнення? 

Моя мама лікарка і нині продовжує свою роботу в посиленому режимі. Постійні чергування. Під час березневого бомбардування Житомира вона перебувала в лікарні. Тоді зателефонував їй по відеозв’язку і зрозумів, що мама дещо емоційніша, ніж зазвичай. Уточнюючи деталі, почув наступне: “Неподалік від нас російський літак скинув бомбу. В одному з відділень повилітали шибки і ми ударну хвилю відчули на собі. Проте вже все гаразд. Зараз тиск нормалізується і за кілька хвилин повертаюсь до роботи”. 

Що ви зробите відразу після Перемоги? Яким буде ваш переможний день?

Оскільки 24 лютого продовжується вже понад 127 днів, одразу після Перемоги у мене теж буде один довгий день. Не знаю, скільки саме він триватиме. Проте ця переможна довга доба повинна компенсувати все те, що ми не змогли робити в умовах війни. 

Так, піду у невеличку відпустку. Полечу в Ізраїль, Словенію, може в Лондон на декілька днів. Крім того, є безліч звичних речей, які хочу повернути у своє життя. Наприклад, разом зі своїм двоюрідним братом з палатками відправитися в Карпати. 

Володимир Рабчун

Новини по темі
Продовжуючи відвідування сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie і Політикою конфіденційності
Приймаю