"Поки російська армія вбиває наших людей, спортсменам рф не місце в світі", – Степан Щербачов, керівник управління спортивних проєктів 1+1 media

Країні-агресорці – росії – після отримання бойових втрат на фронті більше не залишається нічого, як продовжувати зомбувати своїх громадян, використовуючи різні інструменти впливу. Крім телебачення, кремлівський режим використовує спорт як спосіб пропаганди.

Степан Щербачов, керівник управління спортивних проєктів 1+1 media, спеціально для сайту телеканалу 1+1 розповів про потужне російське спортивне лобіювання у світі, футбол як перформанс, перемоги на спортивному фронті, які об'єднують українське суспільство, та спортсменів зі світовим ім’ям, які активно підтримують Україну у боротьбі з агресором – рф. 

Поки російська армія вбиває наших людей, спортсменам рф не місце в світі

3 травня в ефірі телеканалів ТЕТ та 2+2 повернувся проєкт «Проспорт». Чому було важливо повернути програму в ефір? Як змінилося контенте наповнення програми, враховуючи повномасштабну війну, яку розв’язала рф на території України? 

Насправді тут дві причини. По-перше, людям потрібні хороші новини. Глядачам варто бачити в інформаційному просторі ще щось, крім війни. Українцям потрібно перемикатися. І хоча б на мить відволікти їх зможуть звитяги спортсменів.

Перемоги на спортивному фронті об’єднують та ще сильніше вселяють віру в те, що головна Перемога – незабаром. Підтверджує це не лише проєкт «Проспорт», який ми транслюємо на телеканалах 2+2 та ТЕТ, але й наші спеціальні матеріали, ексклюзивні коментування матчів, які ми реалізовуємо у межах спортивних Digital-проєктів групи 1+1 media – FootballHub та «Профутбол Digital». Важливою історією стала серія благодійних матчів київського «Динамо» – Match for peace #StopWarInUkraine, які до екранів повернули вболівальників і допомогли зібрати понад 35 000 000 грн на вирішення гуманітарних проблем в Україні. До того ж ці благодійні товариські матчі об’єднали на стадіонах тисячі вимушених українських переселенців.  По-друге, спорт – це засіб та метод доносити до світу інформацію про те, що відбувається в Україні. Спортсмени, що представляють країну, яка розв’язала війну, не мають права виступати на міжнародних змаганнях.

Загалом дуже багато спортсменів зі світовим ім’ям проявили проукраїнську позицію і це тішить

Крім галузевих подій, ви розповідаєте історії про спортсменів, які взяли в руки зброю і так само, як і десятки тисяч українців, нині захищають нашу Незалежність на полі бою. Хто зі спортсменів вас найбільше вразив своєю патріотичною позицією? 

Чимало спортсменів висловилося на підтримку України. Це і діючі спортсмени, і ті, які вже закінчили кар’єру, проте мають потужний вплив на міжнародній арені. Наприклад, найкращий футболіст Європи 2004 року, головний тренер національної збірної України (2016-2021 рр) Андрій Шевченко не лише висловлюється на підтримку України, але й бере активну участь у всіх можливих проєктах. Він став першим амбасадором фандрейзингової платформи UNITED24, створеної Президентом України Володимиром Зеленським, та доєднався до проєкту групи 1+1 media – «Спортивний фронт», також ставши героєм першого відеоролику масштабної комунікаційної кампанії.

Еліна Світоліна, третя ракетка світу, стала другим амбасадором фандрейзингової платформи UNITED24. Також професійний боксер Василь Ломаченко вступив до лав територіальної оборони.  Камерунець Самюель Ето'о, легендарний гравець «Барселони» та міланського «Інтер», зібрав багатьох зірок футболу на стадіоні «Сан-Сіро», провівши благодійний матч. Завдяки цій ініціативі вдалося зібрати мільйони євро на підтримку України. Загалом дуже багато спортсменів зі світовим ім’ям проявили проукраїнську позицію і це тішить.

До того ж чимало людей із мого спортивного оточення вступили до лав ЗСУ. Наприклад, головний тренер футбольного клуба «Кривбас» Юрій Вернидуб, спортивний журналіст та коментатор Вадим Скічко. У мого тата Валентина Щербачова, заслуженого журналіста України та засновника «Національного реєстру книги рекордів України», є знайомий, який, на превеликий жаль, поповнив ряди небесної збірної.

Коли проти війни будуть мільйони, росія залишиться на узбіччі історії 

У яких міжнародних інституціях досі простежується вплив російської федерації? Яким чином потрібно і надалі продовжувати спротив на спортивному фронті?

Російське спортивне лобі у світі дуже потужне, особливо в деяких інституціях. Так, федерація любительського боксу повністю контрольована російськими чиновниками та їхнім капіталом. Словом, весь любительский бокс підконтрольний росії. А також в тенісних комерційних організаціях відчувається вплив рф. Тож завдяки нашим спортивним амбасадорам ми повинні надалі доносити до світу правду. Важливо, аби відео подібні того, яке команда «плюсів» відзняла спільно з Андрієм Шевченком, ставали вірусними. Адже поки російська армія вбиває наших людей, спортсменам рф не місце в світі.

Гадаю, що поступово всі федерації перейдуть на наш бік. Навіть ті асоціації, які нині опираються, врешті-решт перейдуть на бік добра, адже не захочуть втрачати чималі статки через присутність на змаганнях російських спортсменів. У всьому світі спорт – це серйозний бізнес, це мільярдні кошти за телеправа, часто це сотні мільйони за рекламу. Якщо обирати між представником країни-агресорки та бізнесом, відповідь буде очевидною.

Коли ж прийшли так звані «визволителі», 8-річна робота була знищена в одну секунду

В цілому, за вашими прогнозами, повномасштабна війна, яку розв’язала росія на нашій території, вплине на подальший розвиток спорту? Пауза у скільки років очікує на нас, зокрема, що потрібно зробити для того, аби пришвидшити повернення спорту, крім спільної Перемоги над ворогом?

На щастя, ми залишилися в усіх організаціях і нас продовжують запрошувати на чемпіонати Європи. Тож не можна казати, що ми поставили спорт на паузу. Звісно, що певний спад буде, оскільки державне фінансування, ймовірніше за все, скоротиться. До того ж станом на 29 червня окупанти зруйнували понад 100 об’єктів спортивної інфраструктури і спортсменам просто нема, де тренуватися. Частина тренерів разом зі своїми вихованцями теж виїхали за кордон. Це однозначно негативно вплине на подальший розвиток спорту. В який мірі? Поки складно сказати.

Знаєте, я у спортивній журналістиці – із самого дитинства. Завдяки батьку, який свого часу об’їздив всю Україну, був на всіх стадіонах та майданчиках. Проте найбільше мене вразило руйнування стадіону в Чернігові. По-перше, ми кілька років поспіль транслювали матчі футбольного клуба «Десна». До того ж особисто знайомий з президентом клуба Володимиром Левіним. Поважаю його погляди. По-друге, знаю, яких зусиль їм доводилося докладати в реконструкцію цього стадіону. Там була потужна арена, якою пишалися всі. Коли ж прийшли так звані «визволителі», 8-річна робота була знищена в одну секунду.

Фото: "Суспільне", Чернігів

 
Фото: Вадим Рябокрис

Атмосфера на стадіоні була просто неймовірною, а сам футбол перетворився на якісне шоу, яке безсумнівно привертає увагу

У квітні ви стали співорганізатором серії благодійних матчів київського «Динамо» Match for peace #StopWarInUkraine, відповідаючи за технічну частину проведення цієї серії – домовленості з європейськими клубами. Розкажіть, будь ласка, детальніше про те, як проходила підготовка до проведення та сама реалізація цієї серії. 

Оскільки у європейських клубів у самому розпалі були чемпіонати і футболісти мають зобов'язання перед своїми збірними, часто чули від президентів інших клубів такі слова, як: «Ми дуже хочемо вам допомогти, проте не маємо на це часу». Для того, аби видати хороший матч, їм потрібно було знайти відповідну дату в календарі. Натомість у них все було розписано наперед, адже ще рік тому ніхто й очікувати не міг, що росія буде чинити відкритий повномасштабний геноцид українського народу.

Проте команди знайшлися і всі Плюсівці максимально включилися в динамівську історію. Команда Володимира Завадюка, керівника департаменту Виробництва великих шоу, залучила українських співачок, ми зі своєї сторони підсилили проведення матчів своїм досвідом міжнародних трансляцій і загалом вдалося зібрати близько 35 000 000 грн. Як на мене, цей млинець точно не вийшов комом. Ігри наразі продовжуються. Так, нещодавно ФК «Динамо Київ» провели благодійний матч зі швейцарським клубом «Лозанна Спорт».

Найбільше запам’яталася гра з польською «Легією». Не стільки за рахунком, хоча він теж порадував, а за емоціями, які вдалося отримати. Атмосфера на стадіоні була просто неймовірною, а сам футбол перетворився на якісне шоу, яке безсумнівно привертає увагу. Організований перформанс виглядав красиво та сучасно. Хотілося б, аби і після Перемоги в Україні продовжували робити такі ініціативи. Людям, зрештою, потрібне свято футболу, а не гра заради гри.

Фото: Mateusz Kostrzewa, Legia.com

Фото: Mateusz Kostrzewa, Legia.com

Куди б не закидала доля, не варто здаватися

Що для вас стало точкою опори у цій війни? Надихало та допомагало продовжувати спротив на інформаційному фронті?

Дотримуюсь життєвого принципу – ніколи не здавайся. У мене відсутні жодні обмеження та забобони. На початку повномасштабної війни працював волонтером у Львові, куди приїжджали люди, в яких нічого із собою не було. Такі історії напряму говорять, що не варто здаватися, потрібно надалі працювати задля спільної Перемоги.

Вимушених переселенців ми забезпечували гуманітарною допомогою – надавали одяг та медикаменти. Також сортували ліки та відправляли їх на фронт. На складі фактично працював пакувальником. Періодично жартував, що за 1,5 місяці від пакувальника 3 розряду став пакувальником 1 розряду. Раніше в ліках не розбирався, а тепер навіть розрізняю специфічне хірургічне обладнання. Також розуміюсь на катетерах, бандажах, кровоспинних препаратах і так далі.