"Попри все, ми повинні робити те, що можемо і вміємо – відстоювати інформаційний фронт України", – Євген Куксін, кореспондент департаменту журналістських розслідувань
Інтерв'ю про те, як змінилися професійні обов’язки після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та чому дуже важливими є такі проєкти як FREEДОМ, "Нічна варта".
Пригадайте ранок 24 лютого. Яким для вас запам’ятався той день?
Квартал, де я мешкаю, знаходиться неподалік від одного зі столичних аеропортів. Тож за тривалий час проживання, за звуком легко ідентифікувати, що саме пролітає повз – пасажирські чи чартерні рейси. А от звук прольоту ракети не сплутаєш ні з чим.
Почувши гул та вибух, як і кожен українець того ранку, дістав телефон, побачив десятки новин про повномасштабне вторгнення росії в Україну і все стало на свої місця.
Спершу ми разом з колегами зібралися вдома у Дениса Данька, головного редактора «Секретних матеріалів», який мешкає у Бородянці.
Звідти — дорога на Львівщину, звідки родом моя дружина. І вже там, перше, що спало на думку, – треба їхати на роботу.
До столиці доїхав майже порожнім потягом
Як змінилися ваші професійні обов’язки після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну? У який момент ви доєдналися до команди об’єднаного телемарафону «Єдині новини»?
У перші дні повномасштабної війни в Україні я звернувся до керівника департаменту журналістських розслідувань Максима Шиленка, зазначивши, що можу працювати не лише журналістом, але й готовий бути оператором чи режисером монтажу.
Словом, робити все, що потрібно. Максим погодився, тому спершу до марафону «Єдині новини» я доєднався як режисер монтажу. Перший час ми з колегами фактично жили в офісі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Робота допомагає мені забувати про страх", — телеведуча 1+1 і марафону “Єдині новини” Наталія Островська
Згодом почав їздити на зйомки по Києву. Перший матеріал був про сумнозвісний будинок, в який влучила російська ракета. Після пошкодження, влада столиці натякнула, що швидше за все цей будинок буде знесено. Мешканці тоді були дійсно налякані, адже мало того, що вони пережили влучання ракети, тепер їм заявили, що весь будинок знесуть. Лишень уявіть, скільки людей можуть втратити свої помешкання?!
Разом із фахівцем з питань архітектури ми поїхали оглядати будівлю і прийшли до висновку, що цей будинок реально реконструювати. Після цього буквально за декілька місяців влада міста офіційно заявила, що його дійсно будуть відновлювати.
Потім було прийнято рішення відрядити мене і ще кількох колег на резервну студію, тому одразу без зайвих запитань зібрався та поїхав туди. Там продовжував готувати матеріали для телемарафону і сам же їх монтував.
Крім «Єдиних новин», почав готувати сюжети ще й для російськомовного проєкту FREEДОМ. Колеги тоді жартували, що після 24 лютого всі почали масово переходити на українську мову, а мені ж тепер доводиться звертатися до міжнародної аудиторії й росіян у тому числі російською, яка завжди для мене була досить проблемною, оскільки з дитинства спілкуюсь виключно українською.
Усі просто брали і робили. Це дійсно вражає
Обожнюю наш департамент за дуже прості та зрозумілі стосунки в команді. Жодного разу не було претензій чи зайвих формальностей. Попри кількість задач, усі просто брали і робили те, що потрібно. Ні в кого не було зауважень, на кшталт: «У мене і без того багато проєктів. Я не зможу це робити».
Фото: з Євгеном Плінським
Зайти на частоти пропагандистського каналу Russia Today було абсолютно логічним та зваженим рішенням
Чому було важливо запустити проєкт FREEДОМ? У чому полягає особливість та значущість проєкту?
FREEДОМ зайняв частоти пропагандистського каналу «Russia Today», який у цивілізованих країнах заблокували. Зайти на ці вільні частоти було абсолютно логічним і зваженим рішенням. Попри те, що лунало чимало претензій, на кшталт: «Для чого взагалі цей проєкт?», сьогодні FREEДОМ мовить фактично на увесь світ і найголовніше – нас чують.
Якби тоді цей проєкт не запустили, дуже швидко на місці забороненого «Russia Today» з’явилося б умовне пропагандистське «Today Russia» або просто «Today». Це дійсно унікальний випадок, коли світ дав нам необхідний майданчик для того, аби ми висвітлювали події, які насправді відбуваються в Україні. Створити подібний телевізійний проєкт у відносно бюрократичній Європі так швидко було б неможливо.
Формат «Нічної варти» – це можливість глибоко зануритися в актуальні теми сьогодення
Додатково разом з колегами ви працюєте над проєктом «Нічна варта». Розкажіть, будь ласка, про особливість цього формату.
У нічний час сітка мовлення не настільки щільна, як вдень, і це той час, коли потрібно шукати відповіді на актуальні запитання.
Згадайте, як вже через місяць від початку повномасштабної війни в Україні люди втомилися шукати новини, скролити тисячні повідомлення у новинних Telegram-каналах.
Тож нічний ефір у такому форматі дозволяє розбити питання на молекули та пояснити причинно-наслідковий зв’язок. Питань навколо багато, отримати відповіді хочуть усі, тому ми й шукаємо ці відповіді у «Нічній варті» в ефірі об’єднаного марафону.
Військові, які нас захищають не скаржаться, тому я взагалі не маю права цього робити
Що для вас стало найбільшим викликом за ці дні повномасштабного вторгнення?
Ні на що не скаржусь. Я живий і здоровий, це насправді вже добре.
Найтяжче, що було — розлука із коханою людиною. У день від'їзду на роботу, прощаючись із дружиною, ми тверезо усвідомлювали, що не знаємо, коли точно зустрінемось знову.
Вперше за час наших стосунків нам довелося зіштовхнутися з наскільки тривалою розлукою. Щиро радію, що нам вдалося витримати цей виклик.
росія – втрачена країна
Оскільки ви часто аналізуєте пропагандистські новини, яка тема з «запоребрикових» новин вразила вас своєю абсурдністю?
Мене росія не дивує вже дуже давно. До того ж тішить той факт, що українці також більше не дивуються дурницям нашого, на превеликий жаль, сусіда. Це країна, у якій все побудовано на псевдовеличі, брехні та пропаганді. Ще у дитинстві у мене відклалося у голові, що росія – це далеко не про велич і до «свєрхдєржави» вони й близько не наблизяться.
У 8 класі мені випала можливість потрапити у Європу за програмою обміну для школярів. Протягом тижня я жив у польській родині. Це було умовне польське смт, вкрай просте і спокійне, але я був вражений від тієї поїздки. Для мене там все було схоже на якесь майбутнє. Охайно, чисто, як люблять казати «по-європейськи». А через кілька років мене відправили на захід для школярів, який проходив у Санкт-Петербурзі. Попри те, що це так звана «культурная сталіца» і нам показували красиві пам’ятки архітектури, мости і тому подібне – за кілька км від туристичних принад ти потрапляєш у розвалену, засмічену та брудну російську реальність. Після тієї мандрівки усвідомив, що росія – втрачена країна.
Не варто мартити тим, що росіяни будь-коли співчували або співчуватимуть українцям
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чи варто ділити росіян на "хороших" та "поганих"?", — розмірковує ведучий ТСН Святослав Гринчук
Перший час чимало публічних українських осіб та навіть простих українців намагалися достукатися до росіян, сподіваючись що вони виходитимуть на мітинги, протестуватимуть проти вбивств українців, але все було марно. Чому, на вашу думку, тамтешні мешканці підтримують те, що відбувається в нашій країні сьогодні?
Поясню на прикладі, ким росіяни мають стати для нас у майбутньому. У дитинстві я часто їздив у село і там по сусідству жили алкозалежні. Вони постійно пили, незрозуміло, чим займалися та буквально «тонули в болоті».
Люди, які жили по сусідству з цією «прекрасною» компанією, просто збудували добротну стіну, аби, як мінімум, їх не бачити. Якщо ніякий сусід вилазив зі свого болота – йому давали по голові і цей сусід повертався до себе.
Ось так мають виглядати наші відносини з росіянами в майбутньому і не треба нічого від них очікувати. Росія – це неадекватний сусід і нам потрібно створити нові реалії життя з ним, на прикладі тієї ж стіни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Нам не пощастило із сусідом дуже давно, але жодного разу росіянам не вдалося нас знищити" — журналістка ТСН Юлія Кирієнко
Такого, як було у 2014 році, ніхто більше не допустить
рф і її офіційні особи – це щось брудне... На щастя, нам вдається доносити правду і без зайвих пояснень говорити, що росія – країна-терорист, путін – злочинець №1, а армія рф – окупанти.
Яким, на вашу думку, буде день Перемоги України?
Для нас день української Перемоги має стати днем великої шани та подяки тим, завдяки кому ця Перемога стала можливою, а головне – якою ціною.
