Волонтер Олександр розповів, як врятувався з російського полону під час окупації Балаклії в документальному фільмі Дмитра Комарова "Рік. Харківщина"
У документальному фільмі "Рік. Харківщина" Дмитро Комаров показав, що пережила Балаклія під час російської окупації.
Сьогодні, 13 жовтня, о 20:30 на "1+1 Україна" показали третій випуск авторського документального проєкту Дмитра Комарова «Рік. Харківщина». П’ятисерійний цикл присвячений річниці Слобожанського контрнаступу. У вересні 2022 року Україна почала ретельно сплановану військову операцію в Харківській області, внаслідок якої стрімкими темпами було звільнено значну територію. В перший же день українські війська прорвали оборону противника. А вже на третій день контрнаступу було звільнене місто Балаклія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Комаров показав "Схему війни" у другій частині документального фільму "Рік. Харківщина
На деокупованих територіях українські військові побачили страшні речі. В катівнях росіяни жорстоко знущалися над патріотично налаштованими українцями. Росіяни сіяли страх та поширювали пропагадну для цілеспрямованого знищення українців. Вони знаходили людей з проукраїнською позицією та здійснювали акти насилля. Багато хто з місцевих жителів так і не повернувся з катівень. Волонтер Олександр пробув у полоні в росіян більше двох місяців, але зумів врятуватися. В коментарі Дмитру Комарову він розповів свою історію порятунку.
"Я займався тим, що допомагав направляти автівки на евакуацію, знаходився в сірій зоні. Була домовленість про гуманітарний коридор, але росіяни, вочевидь, всюди не дотримуються правил. Під'їхало ДРГ, заштовхали в авто і сказали "поїхали з нами, розповідати будеш". Мені пощастило, мені чіпляли клеми на пальці, били струмом, а от іншим в камері щастило менше... Питали, де база АЗОву. І от так постійно. Доводилося забували своїх знайомих, які служать. Я наполягав на тому, що я лише волонтер. В мене склалися обставини так, що з'явилася можливість втекти. Мене перевезли на локацію, яка була оточена військовими, дорогою з блокпостами і великою кількістю води. Майже місяць я продумував, що і як робити, дивився, як ходять військові, чи є вони, чи їх немає. Все вирішив випадок. Росіяни підірвали на нашому боці одне місце. Воно дуже палало. І це був орієнтир, за яким я вночі знав, куди плити. Поплив, не підірвався, не застрелили. По середині водосховища зрозумів, що можу потонути. Але потім відчув мілководдя. Це було щастя".
Дізнайтеся більше історій у документальному фільмі Дмитра Комарова "Рік. Харківщина" та не пропустіть нові випуски щоп'ятниці о 20:30 на телеканалі "1+1 Україна".
