"Воду варять на багатті, топлять сніг", — Христина Джолос виїхала з Маріуполя і розповіла, як там ледь виживають люди
Христина Джолос — піарниця з Маріуполя, який вдалося виїхати з міста без зелених коридорів.
Щоденник війни: "Сніданок. Онлайн" розповів історію Христини Джолос — піарниці, яка 20 днів провела під обстрілами у Маріуполі та виїжджала не гуманітарним коридором, а самостійно. Христина пережила жорстокі бомбардування рідного міста. Через 20 днів вона, під звуки вибухів, саджала сина в машину та їхала без гуманітарних коридорів. У своїх соцмережах написала: "Вижила, аби кричати, що кожному, хто залишився у Маріуполі, потрібна допомога. Це не місто-герой, це місто страху, жаху та смерті".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відбудовувати Маріуполь вже погодились дві країни: Греція — пологовий будинок, а Італія — драмтеатр
З Маріуполя Христина з сином виїхали 15 березня. Їх ніхто не вивозив, вони самостійно наклеїли наліпки "Діти" на машині, згуртовувались колонами та на свій страх і ризик, під обстрілами, виїжджали з міста.
Слава Богу, що ми живі! Але у Маріуполі залишилось дуже багато людей, які потребують допомоги, які сидять у підвалах, у яких вже не залишається води та їжі. Воду варять на багатті, макарони, топлять сніг. Людям у дворах відривають ноги, вони стікають кров'ю, Червоного Хреста нема. Добу у нашому сховищі гімназії №2 лежала жінка, яка помирала від болю, не було кому допомогти.
Жінка зазначає: ми маємо зробити усе, аби врятувати людей, адже місто знаходиться на межі виживання. Кожного дня гинуть люди, яких хоронять просто у братські могили у парку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неможливо стримати сліз: сім’я біженців з Маріуполя розповіла Святославу Вакарчуку, як рятувалася під обстрілами та по мінах
У Христини у Маріуполі залишилася мама та троє моїх маленьких братів. Жінка не змогла їх евакуювати, адже боялася їхати за мамою під обстрілами.
Я у мами питала: "Якщо раптом ми будемо їхати й ризикувати, ти поїдеш?", на що вона відповіла, що боїться за дітей. Коли 15 березня ми зібралися їхати у мене у сусідньому дворі вибухнув снаряд, у цей момент моя дитина садилася в машину. Коли ми виїжджали, над нашими головами літав літак. Ми не знали, виїдемо ми чи ні. І якби ми померли в той момент і з нами була мама, то уся відповідальність була на мені, а так на мені була відповідальність за сина та чоловіка. Я її взяла, тому що якби ми померли там, або померли в дорозі, нічого б не змінилося. Але так у нас був шанс на те, що у нас буде вода, їжа.
Машини у мами Христини нема. Автобуси не евакуюють, а тільки власні автівки. Їх четверо людей, тому ніхто не хоче брати їх до себе в машину. Вчора, снідаючи, Христина не могла взяти ані шматок у рот, адже знає, що там, в Маріуполі, у мами та її синів нема ані їжі, ані води.
Нагадаємо, що раніше ми публікували історію Анастасії Гонтар, яка вирвалася із Немішаєво (Бучацький район Київської області), історію Юлії Жданової, що виїзджала під обстрілами з Чернігова, та Світлани Панюшкіної, яка вирвалася з Димера (окупований в перший день війни).
Сюжети та коментарі експертів на найактуальніші теми сьогодення дивіться щодня з 10:00 до 13:00 у "Сніданку.Онлайн": на Ютуб-каналі програми та на телеканалі ТЕТ на ТБ.
Дивіться сюжет:
