Машина і досі залишається однією з найбажаніших мрій для багатьох людей. Глядачі 1+1, наприклад, мріють про маленьку червону машинку, тому денне шоу «Твій день» у новому сезоні вирішило презентувати новеньку італійську автівку як великий благодійний подарунок. Але шанс отримати її мають ті, хто допоможе мамам з вадами серця та їхнім малюкам у відділенні «акушерська кардіологія» в Інституті Амосова. Треба лише зробити благодійний внесок від 200 гривень на сайті mriya.1plus1.ua до 15 грудня включно.
За перший зібраний 1 мільйон 25 тисяч гривень закуплять два німецькі реанімаційні бокси для немовлят та дві спеціальні медичні тумби. Лікарям у порятунку породіль та їх діточок ще дуже потрібне й інше обладнання: СРАР-апарати аби новонароджені могли дихати на повні легені, шафа для стерилізації медичних інструментів, гінекологічне устаткування, хірургічний аспіратор для безпечних операцій та реанімації, ультрафіолетова лампа, сучасні ліжка та меблі для палат, а також навчальна лабораторія із симуляційним обладнанням та інше.
Телезірки 1+1 Лідія Таран, Соломія Вітвіцька, Руслан Сенічкін, Стася Ровіньска, Тімур Мірошниченко, а також акторка Ольга Сумська та співачка Ассія Ахат, які приєдналися до благодійної справи «Твоя мрія», поділилися спогадами про свої перші автівки та про ті, на яких їздять зараз до Дня автомобіліста.
У нас з моєю першою машиною Suzuki Swift червоного кольору була любов з першого погляду. Я побачила її у вітрині автосалону і одразу закохалася. Тоді якраз проходив якийсь чемпіонат з футболу і по телевізору крутили ролик з цією машиною, де вона скакала, відбивала м’яч, грала у футбол з іншими гравцями. То була суто емоційна покупка – я взагалі не цікавилася її технічними характеристиками, просто хотіла її мати. Це було у 2004-му році, одразу, як отримала права.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День бабусь та дідусів: Лідія Таран розповіла, як її бабуся тікала від Голодомору
Довгий час не готова була розставатися з цим авто, але в мене підростала донька, і ця машина вже була замала для мене, тому що коляски і всі дитячі речі туди не вміщалися. І я купила нову червону Suzuki, але вже більшу. І довго їздила на ній. А зараз я зрадила червоному кольору – тепер їзджу на білій машині. Але, можливо, тимчасово. Не виключаю, що наступна теж буде червона.
А ця чудова італійська машина, яка є благодійним подарунком для когось з глядачів 1+1 у благодійній справі «Твоя мрія», дуже комфортна, стильна, ергономічна і маневрена.
Саме таку я брала напрокат, коли ми з подружкою та донькою Василиною подорожували Італією. Ми на ній проїхали практично всю країну.
А ще одного разу я таку машину обрала у Франції, щоб з Парижу доїхати до Кемпера, це в Бретані, на півночі Франції. І теж вона мені тоді сподобалась.
Моєю першою машиною була маленька Mitsubishi Colt сірого кольору. Я купив її сам, на свої власно зароблені гроші у 21 рік. Взяв у кредит. Це був 2008-й рік, і невдовзі грянула світова фінансова криза, долар в Україні скакнув в три рази, тому моя маленька сіренька машина обійшлася мені як «велика чорна» (сміється). Свого часу наїздив на ній 130 тисяч кілометрів – по всій Україні. Тоді майже усе літо проводив у Криму – зйомки, фестивалі – все відбувалося там. На початку літа сідав у машину, їхав у Крим і наприкінці літа виїздив звідти. Різне бувало, дороги ж тільки зараз почали в Україні будувати, тому багато разів і колеса пробивалися, і ламалася. Я не жалів машину – вона була моїм другом, моїм партнером. Машину і зараз використовую як офіс чи гримерку, навіть як спальню. У заторах я у машині встигаю і щось озвучити, і багато справ вирішити і навіть інтерв’ю записати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тімур Мірошниченко на 5 днів відмовився від Instagram: що ведучий встиг зробити за цей час
Перша машина була майже 4 роки. Після неї у мене вже всі були позашляховики. Змінюю машини не тому, що вони погані, а просто тому, що вже час оновити їх. Зараз їзджу на чорній Honda позашляховик. Те, по яким дорогам мені по роботі доводиться заїздити, потребує великих потужних машин. А у дитинстві мріяв про жовту BMW – може колись і здійсню свою дитячу мрію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ольга Сумська поділилася зворушливими світлинами з 88-річчя своє мами: три покоління на фото
Червона машина – то до грошей. Червоний колір взагалі знаковий. Коли, наприклад, я одягаю червону сукню, завжди відбувається щось приємне, урочисте, енергетичне.
Я завжди мріяла про червону машину, але у нас в сім’ї були і сріблясті, і сині, і чорні. Моєю першою автівкою був Mercedes-Benz 190 жовтого кольору. Для мене головне у машині — це місткість. За моїх 178 сантиметрів зросту у маленькій просто не поміщуся. Люблю повнопривідні автівки із потужними моторами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Соломія Вітвіцька розповіла Катерині Осадчій, коли зніметься у фільмі та чи знайшла собі бойфренда в Америці
Я, напевно, теж мріяла про маленьку червону машину, як і глядачі 1+1. Але свого часу, коли пішла її купувати, виявилось, що її зняли з виробництва. І я обрала чорну Suzuki Swift з червоним маком. Такий незвичний дизайн авто — це був проект спільно з українськими дизайнерами. Пам’ятаю, я тоді закохалася в ці червоні маки з першого погляду. Дуже мені подобалося, що моя машина саме так виглядала. Купила її 13 років тому. Думала, що ніколи з нею не зможу розлучитися. Навіть хотіла залишити цю машину як пам’ять, але колишній чоловік виправив цю ситуацію. Сказав, що не треба накопичувати заліза і ми її продали.
Червоний колір для машини завжди привабливий. Кожного разу озираюся, коли бачу красиві машини. Зараз у мене KIA Sportage білого кольору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Впав у басейн та зібрав мільйон переглядів: Руслан Сенічкін познайомився з українськими тіктокерами
Про машину мріяв завжди, з дитинства. Перша з’явилась в 2012-му році. Темно-синій Citroen С4. Об’їздив нею Карпати вздовж і впоперек. Доїжджав до Варшави, Відня, Австрійських Альп, і аж до Севастополя у Криму. Вона мені досі служить, бо дуже дбаю про неї і люблю.
До речі, на цій автівці після Революції гідності, в якій я брав активну участь і як журналіст, і як звичайний громадянин, зробив з переду на бампері, там де значок Citroen, дві смужки – жовтого і синього кольорів – тепер мою машину ні з якою іншою не сплутаєш.
Зараз мрію про джип, але поки що не планую купляти нове авто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стася Ровінська про виховання трьох дітей: "Треба трохи понизити свої стандарти, інакше можна з’їхати з глузду"
Колись у дитинстві я мріяла про жовтий «Фольксваген Жук». Пізніше дуже хотіла собі червоний Fiat 500 —таку маленьку, акуратненьку, гарненьку. Але моєю першою машиною став Volkswagen Polo сірого кольору. Ми з чоловіком подумали, що сірий – більш практичний колір. Вона досі є у нашій сім'ї, але вже як друга машина – дуже зручна та комфортна.
Коли дізналася, що ми у благодійному проекті «Твоя мрія» даруємо таку саму італійську машинку, яка колись була моєю мрією, на мене навіть нахлинули емоції.
Ця машина наповнена добротою та гарною енергетикою тисяч людей, які зробили свої благодійні внески на допомогу мамам із проблемами серця та їхнім малюкам.
У дитинстві в музичну школу я їздила двома видами транспорту та завжди у вікно звертала увагу на червоні машини. І рахувала їх – скільки за день побачила саме червоних машин. І всім моїм подружкам подобалися червоні машини. Здавалося, що це сама досконалість. Класно, коли машина нова – ось у благодійному проекті «Твоя мрія» люди мають шанс отримати саме нову. Коли є новий автомобіль, у тебе є гарантія довгий час їздити і не замислюватися над ремонтом. Машинка чудова — я обожнюю такі форми. Зізнаюся, вона більше підходить жінкам, але чоловік теж може сісти за кермо цієї красуні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ассія Ахат розповіла, чому її розчарувала друга вагітність та як спілкуються її сини від різних шлюбів
Коли виросла, у мене довго не було машини. Моєю першою машиною була червона Mitsubishi, яку я дуже любила. Потім її «доношував» мій старший син Данило. Машини міняю не часто — користуюся десь по років 10. Немає у мене переваг і за марками авто. Останні роки люблю високі машини, позашляховики. Я не жалію їх, завжди зупиняюся там, де мені зручно – можу заїхати і в калюжу, і в кучугуру. Тому мені потрібна надійна машина. А в салоні у мене як мінімум творчий безлад. Я не здуваю з неї пилинки, а сприймаю як засіб пересування.