Скільки років Одесі та як з містом пов'язаний рух за незалежність України ("Реальна історія" з Акімом Галімовим)
Хто заснував та хто розбудовував Одесу, та як місто стало осередком визвольноï боротьби украïнцiв?
російська пропаганда активно поширює дезінформацію, буцімто українська Одеса – це «ісконно» російське місто, засноване імператрицею катериною другою. Але є зовсім інша історія Одеси, яку кремлівські прибічники старанно приховують.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Тарас Шевченко став українським ідолом? (Акім Галімов у проєкті "Реальна історія")
Автор і продюсер історичних проєктів 1+1 Акім Галімов в новому випуску "Реальної історії" розповідає, хто насправді заселяв південь нашої країни та як з Одесою пов'язаний рух за незалежність України.
Справжня історія Одеси
В російських джерелах завжди писали, що Катерина II заснувала міста «з нуля» у 1794 році. Це означало б, що на місці міста був степ або якась порожня територія. Однак, Одеса, як і південь України завжди мали доступ до моря як дуже вигідні портові регіони. Вони фізично не могли постувати аж до XVIII століття. Величезний шмат землі з ідеальним виходом до моря просто не міг бути ніким не заселений. Також катеринівську версію про заснування Одеси повністю розбиває археологія.
У 2008 році у місті сталася просто сенсаційна подія – під час ремонту Приморського бульвару, а це самісінький центр, під знятим асфальтом будівельники знайшли старовинну кладку. Коли на місце прибули археологи, вони підтвердили, що кладка з каміння – це залишки давньогрецького поселення, яке існувало у 6-5 столітті до нашої ери та знаходилося прямо на Приморському бульварі.
У 2020 році 84 км від Одеси археологи розкопують цілу вулицю часів Давньої Греції, яка датується 600-м роком до нашої ери. Вважається, що це була головна вулиця давньогрецького міста Тіра, яке науковці вивчають понад 120 років. З кожною знахідкою вони підтверджують гіпотезу, згідно з якою саме тут, на Одещині колись знаходилось одне з найстаріших міст на наших землях.
Все говорить про те, що Одещина була частиною давньогрецької цивілізації ще за дві з половиною тисячі років до того, як сюди прийшов «великий русский мир». Тут вже були доволі розвинуті міста, ці території у різний час заселяли різні народи: анти, тиверці та уличі(східнослов'янські племена).
У XVI столітті землі півдня входили до складу Великого князівства Литовського, за часів правління князя Вітовта на берегах Одеської затоки було засновано поселення Кочубіїв – Кочубей. За переказами, його заснував подільський шляхтич, меценат Коцюба-Якушинський. У порту Кочубіїв в ті часи відвантажували подільське зерно. Вперше це поселення згадується в історії Польщі в історика Яна Длугоша, датоване 1415 роком. Датування міст в історичній науці заведено вважати від першої писемної згадки про нього. Тож Одесі в такому сучасному розумінні міста вже понад 600 років, а не як не 228, як заведено вважати в росії.
Хто насправді населяв південь України
Після занепаду Великого князівства Литовського на землі південного узбережжя приходять османи. Поселення Кочубіїв у середині XV століття знелюдніло. З 1530-х років територія сучасного міста Одеси входить до володінь Османської імперії. Османи швидко перебирають свої руки всю морську торгівлю через чорноморські протоки, проте майже не розвивають місцевість. Єдине, що вони побудували тут за дві сотні років – це фортецю. Історики стверджують, що вона стояла прямісінько на місці сучасного Приморського бульвару в Одесі, в районі Воронцовського палацу, а давнє містечко Кочубіїв османи тепер називали на свій лад – Хаджибей. Турки вважали Хаджибей містом приблизно з 1765-66 років. В цей час вони виділили кошти на проєктування нових кварталів, ремонт порту, розбудову інфраструктури для військових кораблів. Деякі українські історики ведуть відлік сучасної Одеси саме з 1764 року. Отже, з кінця XV до кінця XVIII століття ці території були підвладні Кримському ханству та Османській імперії. Ніяких росіян тут не було і близько. В цей період тут відігравали роль три сили: османи кримські татари і наші українські козаки.
Як одесити боролися за незалежність України
Ще імператор Микола і писав:
По всьому видно, в Одесі має бути лігво змовників
Багатонаціональне місто формує волелюбний дух його жителів і ще на початку XIX століття Одеса мала репутацію міста вільнодумців та «неблагонадійних» людей, які захоплюються політичними дебатами. Наприкінці XIX початку XX століття Одеса стає одним з основних центрів українського національного руху. У 1905 році тут створили першу і найбільшу в Російській імперії громадську організацію «Просвіта», яка ставила собі за мету піднесення національної свідомості українського народу. Головою обрали лікаря Івана Луценка. Товариство мало власну, книгарню, історичний музей-помешкання із залом для лекції і концертів на 300 осіб. Для видання книжок був створений фонд, де вийшли книги Комарова «Про запорожські вольності» та Бондаренко «Про Гарібальді». З періодики виходив журнал «Народна справа». Зусиллями «Просвіти» у 1906 році в Новоросійському університеті почав читати лекції з історії України українською мовою брат Михайла Грушевського Олександр. Неодноразово бували в Одесі українські письменники Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Мрією товариства «Просвіта» було створення початкових шкіл, де діти навчалися б українською. У 1907 році вже навіть був готовий навчальний план, але царська влада починає утиски і у 1909 році закриває товариство.
Саме в Одесі вперше на території колишньої Російської імперії, раніше ніж в Києві чи Харкові на мітингу з'явився блакитно-жовтий прапор. Це було 16 березня 1917 року, наступного дня після зречення російського імператора Миколи II. Напередодні створення Української центральної ради у Києві курсант одеського юнкерського училища Василь Бібік пошив синьо-жовтий стяг і, зібравши інших патріотично налаштованих юнкерів, провів під ним мітинг на підтримку української автономії.
З 20-го року в Одесі закріпилась радянська влада. Більшовики принесли у волелюбну і прогресивну Одесу занепад. Найбільше через те, що інтелігенція та європейські підприємці, по суті майже уся еліта масово виїжджала за кордон. До 1975 року Одеса отримала неофіційний статус провінційного міста. Більшовики майже не вкладали грошей у підтримку та розвиток історичного центру, архітектурні пам'ятки руйнувалися, храми та старі кладовища навмисно знищувалися. Історія переписувалася, радянська влада робила все, щоб стерти справжню історію Одеси та нав'язати її мешканцям свою ідеологію.
Дивіться новий випуск "Реально історії" з Акімом Галімовим про Одесу:
