Лінійна продюсерка Стелла Терещенко розповіла про свою роботу в умовах війни

Оскільки в Ірпені було дуже гучно, ми з сусідами почали зносити у підвал все, на чому можна було сидіти або навіть лежати, бо розуміли, що ніч доведеться провести у сховищі.

Як розпочався для вас ранок 24-го лютого? І що ви зробили у першу чергу, коли дізнались про початок повномасштабної війни?

24-го лютого я прокинулася о 4 ранку. На той момент в соціальних мережах вже були новини про початок війни та вибухи в різних містах. В голові не вкладалося, що саме те, чого ми боялися найбільше та про що розмовляли останні тижні, все ж таки відбулося. 26-го лютого в нас планувалися зйомки  реконструкцій до проєкту «Загублений світ», тож я постійно думала про це та поїхала на роботу. Пам’ятаю, що в офісі  було досить тихо та порожньо. Ми з колегою, Анею Чертовою, в той момент усвідомили, що так, як було раніше — вже не буде.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталя Островська: про роботу під час вагітності та партнерські пологи (ексклюзив)

Додому я поверталася понад 3 години, замість звичної однієї. Оскільки в Ірпені було дуже гучно, ми з сусідами почали зносити у підвал все, на чому можна було сидіти або навіть лежати, бо розуміли, що ніч доведеться провести у сховищі. Першу ніч я не зможу забути ніколи, адже було дуже страшно. 

Виїжджаючи, земля під ногами тремтіла від вибухів, а думки були постійно про дім, родину, зйомки, які повинні були розпочатися.

Як довго ви перебували в Ірпені?

25-го лютого до нас прийшли хлопці з ТРО та повідомили, що військові підрозділи росії, а саме «кадирівці», поблизу Ірпеня, тож у мене є 15 хвилин на те, щоб зібратися. В той момент я вагалася, чи варто їхати, але мої сусіди наполягали на цьому. Так, в трьох автівках знаходилося 17 людей, які змушені були їхати в абсолютно невідомому напрямку. Виїжджаючи, земля під ногами тремтіла від вибухів, а думки були постійно про дім, родину, зйомки, які повинні були розпочатися.

Ваше рідне місто — Кам’янське, Дніпропетровської області. Яким ви можете описати його сьогодні?

Під час повномасштабного вторгнення Кам’янське прийняло багато переселенців з різних областей: Донеччина, Харківщина, Маріуполь. Моя сестра разом з іншими волонтерами міста приймали, розселяли, надавали все необхідне людям, які в прямому сенсі бігли від війни.

Я дуже пишаюся тим, що працюю саме в цьому колективі, який можу назвати «командою мрії».

Наскільки складно було налаштувати комунікацію між усіма членами вашої команди на початку повномасштабної війни?

Ми не втрачали зв’язок одне з одним та постійно повідомляли, хто, де і як, підтримували одне одного з великою любов’ю та властивим нам гумором. Спершу ми були розкидані по різних містах. Пізніше, за ініціативою продюсера перспективних розробок Володимира Москальця, включилися в роботу та блокували ворожі Telegram-канали. Вже через декілька тижнів Акім Галімов зібрав всіх нас на зустріч, на якій були чітко визначені задачі, що потребували спільного вирішення, тож всі намагалися бути корисними. Саме так, із врахуванням військових подій, розпочалася наша робота, під час якої народжувалися різні ідеї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Вірю, що колись, йдучи вулицею своєї країни, я не буду чути російську мову», — KOLA, співачка

Наші творчі колеги за цей час створили такі проєкти, які сьогодні мають велику аудиторію прихильників та шанувальників, займалися «архівами війни», в яких збирали всі події, що були відзняті колегами з ТСН з перших хвилин повномасштабного вторгнення. 

В нас з’явилися нові традиції. Одна з них — вітання з добрим ранком від виконавчого продюсера Станіслава Зурахова, який кожного разу вигадує нові неповторні побажання. Для нас це заспокійливе від тривожних думок. Я дуже пишаюся тим, що працюю саме в цьому колективі, який можу назвати «командою мрії».

Від початку повномасштабної війни нам вдалося реалізувати багато  проєктів.

Команда 1+1 Production.Originals генерує величезну кількість проєктів, попри виклики сьогоднішнього буремного часу та військового стану. Тож скільки проєктів вдалося реалізувати вашій команді від початку повномасштабної війни?

В кабінеті Акіма Галімова, керівника 1+1 Production.Originals,  можна побачити величезну дошку, на якій розписані всі проєкти, про які ми мріємо, до яких готуємося та які втілюємо. Так, від початку повномасштабної війни нам вдалося реалізувати багато проєктів: «Таємне життя матрьошки», «Дорогие товарищи», «Реальна історія з Акімом Галімовим», «Україна майбутнього. Переграти агресора», «Евакуація», «Рашизм. Історія хвороби», «Загублений світ», «Говорить вся країна», «Весілля під час розведення». Саме зараз втілюються в життя ще низка проєктів: «Українські палаци. Золота доба», «Окуповані», «Спецоперації СБУ» тощо.

На якому етапі проєкт потрапляє саме до вас, як до лінійної продюсерки? Та у чому особливості роботи лінійної продюсерки в умовах війни?

Оскільки я лінійна продюсерка, то займаюся виключно виробничою частиною проєктів, тобто організовую та відповідаю за знімальний процес. В реаліях воєнного стану це дається не дуже просто, адже треба швидко реагувати на різноманітні обставини: повітряні тривоги, небезпечні локації, комендантську годину, заборону використовування дронів тощо. 

Особисто я вже адаптувалася до нових реалій, тому такого страху, як раніше, вже немає.  Вважаю, що продюсер — це людина-годинник та калькулятор, а ще й людина-дипломат. Взагалі я люблю те, чим займаюся.

Команда, частиною якої мені пощастило бути, мене надихає та мотивує. 

Розкажіть детальніше про проєкт, яким ви пишаєтеся найбільше?

«Загублений світ» на телеканалі 2+2 — проєкт, над яким я працюю зараз. З впевненістю можу назвати його довгожителем, тому що він виявився стабільним навіть в нових реаліях. За час великої війни ми відзняли 2 сезони. Безперечно, він переформатувався й тепер ми розповідаємо про людей-героїв, які знаходяться поруч з нами, рятують життя та наближають Перемогу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Присутнє почуття порожнечі", — ведучий "Сніданок. Вихідний" Олександр Попов про свої емоції під час повномасштабного вторгнення

Вважаю, що наші проєкти, які виходять зараз на телеекрани, YouTube-каналах, певним чином впливають на те, що відбувається з нашою країною та світовідчуттям. На мій погляд, проєкти, пов’язані з історією, причинами виникнення цієї страшної війни, необхідно використовувати в шкільній програмі. Все настільки прискіпливо, у хорошому сенсі. Можу довго розповідати про кожен з них, адже дуже їх люблю та знаю, як важко вони створювалися.

Завдяки чому берете натхнення та мотивацію для себе, адже продюсування вимагає багато сил та часу?

Команда, частиною якої мені пощастило бути, мене надихає та мотивує. У нас звично звертатися до всіх «Дорогі друзі», чути одне одного, знаходити важливі та чесні слова при будь-яких обставинах. 

Чи змінилися ви за цей час?

Гадаю, що всі ми змінилися за цей період. Особисто я стала більш емоційною та постійно думаю про безпеку своєї сім’ї. Також усвідомила тотальну відповідальність, яку несу за всіх людей, хто знаходиться на майданчику.

Розкажіть про свою мрію після Перемоги.

Я мрію про те, щоб все, що написано в Акіма на дошці — здійснилося й примножувалося. Хочу, щоб наш глядач ріс разом з нами як в кількості, так і в якості. А я з великою радістю візьму участь в цих проєктах.