"Ми маємо об'єднуватись заради однієї мети, заради нашої Перемоги", — Євген Хмара, український композитор, піаніст-віртуоз

Новий амбасадор проєкту «Плюсуй українську» Євген Хмара родом з Києва, де зростав у російськомовному середовищі. Попри це, його дружина стала для нього справжнім прикладом і прищепила любов до української. Зараз Євген проводить концерти у супроводі Симфонічного Оркестру Збройних Сил України та створює музику, яка зцілює і надихає на Перемогу.

У спеціальному інтерв’ю композитор і піаніст-віртуоз розповів про українську мову у своєму житті, важливість музичної терапії для військових та ставлення до людей, які продовжують спілкуватись російською.

Нагадаємо, 7 лютого 1+1 media анонсувала запуск проєкту «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт буде реалізовуватися протягом 2023 року разом з WAW: альтернативне медіа та за підтримки МКІП.

У вересні 2023 року 1+1 media спільно зі Всеукраїнським Рухом «Єдині» підписали меморандум про співпрацю, в межах якого консолідація зусиль буде спрямована на популяризацію української мови та культури.

«Зараз питання “Якою мовою спілкуватись?” в мене взагалі не стоїть, бо це виключно українська»

Ви родом з Києва, де завжди панувало двомовне середовище. Якою мовою спілкувались у вашому оточенні? Чи не виникало у вас внутрішніх сперечань з приводу мовного різноманіття?

Скажу відверто, що все життя я спілкувався російською мовою. Навіть пам’ятаю, коли в першому класі вчителька сказала відкрити вправу №3, почав дивитися праворуч і рахувати від себе трьох людей. Дійсно не розумів, що вона мала на увазі, бо моє оточення було російськомовним. Переходити на українську почав ще до початку повномасштабного вторгнення завдяки своїй дружині, яка поступово змінювала сімейне спілкування, бо сама вона говорить українською.

Зараз питання «Якою мовою спілкуватися?» в мене взагалі не стоїть, бо це виключно українська. Вважаю, що мова має дуже сильне значення. Її намагалися викорінити в радянському союзі під виглядом того, що українська – мова людей з села, а еліта розмовляє російською. Думаю, що багато хто зіштовхувався в житті з такими стереотипами, але сьогодні ми всі чітко усвідомлюємо, чому були такі висловлювання.

У який момент свідомо вирішили перейти виключно на українську мову?

Якогось критичного моменту не було. Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, на той момент в родині ми вже говорили українською. Але раніше я підлаштовувався – спілкуючись з людьми, які говорять російською мовою, теж переходив на російську. Зараз вже не підлаштовуюсь, в цьому дійсно відчувається сила.

Думаю, що насильно добиватись переходу точно не можна. Всі й так поступово будуть спілкуватися українською. Адже після всього, що робить і продовжує робити російська федерація на нашій землі, думаю, що в жодної людини не буде більше бажання, як мінімум, щоб діти вчили російську мову.

«Ми маємо об'єднуватись заради однієї мети, заради нашої Перемоги»

З початку повномасштабного вторгнення ви провели більше ніж 200 концертів. Зокрема, у грудні відбувся концерт у супроводі Симфонічного Оркестру Збройних Сил України. Як у вас виникла ідея об’єднати зусилля з оркестром ЗСУ?

Дійсно дав більше, ніж 200 благодійних концертів. Це були і госпіталі, і залізничні вокзали, і полігони. Також було багато закордонних виступів. Скажу одне – сьогодні неважливо, хто ти – музикант, політик, спортсмен, бізнесмен… Сьогодні ми всі – українці. Ми маємо об'єднуватись заради однієї мети, заради нашої Перемоги. А ще головне, щоб ні в кого не було сумнівів в тому, що вона неодмінно настане.

Щодо оркестру ЗСУ, то ця ідея виникла давно, ще до початку повномасштабного вторгнення. Добре знайомий з Дмитром Жановичем Антонюком, художнім керівником ансамблю, головним диригентом. Вважаю його неймовірним професіоналом своєї справи, в якого горять очі, є бажання експериментувати і рухатись вперед. Він просто фантастичний лідер свого колективу. Скажу, що співпраця з ними – суцільне задоволення. Разом ми продовжуватимемо рухатись далі, будемо випускати альбоми та організовувати концерти.

«Музика, що зцілює та надихає на Перемогу» — під таким гаслом відбувся великий концерт у грудні. Що особисто ви вкладали в цю фразу? Що вона для вас значить?

Дійсно вважаю, що музика здатна зцілювати, знеболювати, наповнювати наші душі й серця, адже це енергоінформаційна субстанція, яка впливає не тільки на наш ментальний стан, а й на фізичний.

8 років проводжу концерти для особливих дітей з синдромом Дауна. З початком повномасштабного вторгнення до цієї програми також почали долучатись військові. І це такий формат музичної терапії, який впливає на організм людей і зцілює.

Музику, яку ви створюєте, слухають десятки тисяч українців. Чи відчуваєте ви при цьому свою важливість у створенні якісного українського продукту?

Буду дуже впевненим у собі й скажу, що відчуваю своєрідне месіанство в інструментальній музиці в нашій країні. Згадую 2014-2015 роки, коли починав свій шлях саме як артиста, мені всі говорили, що це ніколи не буде цікаво, це ніколи не збере зали навіть на 300-500 людей. Сьогодні, коли ми їздимо по всій країні і у нас переповнені зали, коли люди з нетерпінням чекають повторення концерту, я точно знаю, що таким чином відбувається закладання культури. Інструментальна музика охоплює широку аудиторію, вона зрозуміла в будь-якому куточку нашої планети. За ці роки отримав тисячі листів від дітей, які почали займатися музикою завдяки відвідуванням моїх шоу. Для мене це найбільша нагорода.

Позитивно дивлюся вперед, тому переконаний: якщо продовжити популяризацію інструментального жанру через шоу, телевізійні проєкти, фонове звучання цієї музики в різних сферах нашого буття, то ми за 20-30 років зможемо вибудувати абсолютно інший неймовірно культурний соціум. Я в це дуже вірю.

Ви не боїтесь експериментувати, створюєте нові формати в аудіо й успішно працюєте зі слухацькою спільнотою. В чому секрет вашого успіху? Чим/ким надихаєтесь на нові ідеї?

Дуже надихають люди, які мене оточують, які мені зустрічаються. Мене цікавить цей світ, я маю багато питань до нашого буття, багато захоплень щодо цього. Те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо запахи – це величезне диво. Коли ми так будемо ставитися до цього, ми зрозуміємо, що кожне життя – це всесвіт, а прояв кожного всесвіту – це диво на нашій планеті. І тоді навіть сірий похмурий день буде мати інші фарби, з'явиться більше світла та позитива на душі. Саме такі моменти, саме життя мене надихають. 

Вважаю, що якраз попри те, що в інструментальній музиці немає вербального спілкування, там зашито дуже багато текстів, емоцій, сенсів. І все це створює наша уява. Для більшого висловлювання тієї чи іншої думки потрібно експериментувати. Той, хто не експериментує, не дізнається, як все вийде. В цьому і весь секрет.

Уже понад рік ви розвиваєте авторський проєкт музикотерапії для військовослужбовців та їхніх сімей в Україні, що сприяє психоемоційному відновленню. Поділіться своїми думками, чому важливо будь-якими методами підтримувати реінтеграцію військових в суспільне життя?

У нас музична терапія досі сприймається в соціумі як щось езотеричне. Попри те, що це широко відома практика у світі. Наприклад, в США для військових після в'єтнамської війни обов'язковою програмою реабілітації була музична терапія.

Складно переоцінити внесок музики в наш організм. Можна спостерігати за тим, як взагалі структурується тіло, емоції, як музика здатна переносити нас в різні часи. Наприклад, в дитинство, де ми всі були всемогутні, знали, що полетимо в космос, станемо відомими футболістами. Але потім доросле життя внесло свої корективи у вигляді виховання батьків, соціуму, школи, роботи. І ти починаєш вірити все менше, починаєш більш негативно ставитись до життя. Тому впевнений, що музика здатна переносити нас не лише в різні куточки нашої планети, а й у приємні часи, в безхмарне добре дитинство.

«Ми маємо обрубити абсолютно все, що пов’язане з росією, вона має перестати існувати в нашій культурі та в нашій голові»

Попри те, що нині активно популяризується українська мова, деякі українці не можуть відмовитися від російського контенту. Як гадаєте, чому? Як їм можна донести те, що споживання російськомовного контенту (музики, фільмів тощо) впливає на хід війни в України?

Це дуже перетинається з тим, як ми доносимо цю інформацію до дітей. Наприклад, у нашій сім’ї, коли діти потрапляють на російський контент, ми кажемо, що своїми переглядами вони фінансують війну, за ці гроші росіяни потім купують ракети і пускають на нас.

Сьогодні ми маємо обрубити абсолютно все, що пов’язане з росією, вона має перестати існувати в нашій культурі та в нашій голові. Думаю, що інертно всі люди це усвідомлять і відмовляться від усього російського. Щодо мови, то я б точно не засуджував тих людей, які не можуть перейти з російської на українську. Треба пам’ятати про питання віку, коли старшому поколінню, яке все життя спілкується російською мовою, важче здійснити цей перехід. І це не означає, що вони більше тяготіють до росії, що в них є якась симпатія до цієї країни. Я знаю багатьох людей, які спілкуються російською мовою, але те, наскільки вони люблять Україну, наскільки багато вони роблять для нашої держави, неможливо переоцінити.

«Головна мета – це Перемога, після якої на нас чекає квітуче прекрасне майбутнє»

Як нам варто діяти надалі, аби російська мова не стала домінантною в українському середовищі після Перемоги?

Усім нам просто потрібно жити, мріяти про квітучу Україну, про передову країну в Європі, а, можливо, й у всьому світі. Тоді все чорне й темне, що стосується рф, само собою відпаде.

Не вірю в те, що забороною щось починає працювати. Все має бути органічно та нативно. росіяни зробили все від себе можливе задля того, щоб ми дійсно ненавиділи їх і їхню країну, не хотіли мати нічого спільного з цим брудом, з цією раковою пухлиною нашої планети. Тому переконаний, що свій вибір українці вже давно зробили, тепер головна мета – це Перемога, після якої на нас чекає квітуче, прекрасне майбутнє.