До Дня Незалежності України ведучі 1+1 розповідають про те, як змінила їх війна та що сьогодні для них "незалежність"

Сьогодні, 24 серпня Україна відзначає 31-річчя своєї Незалежності та водночас пів року від дати початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Шість місяців героїчної боротьби з російською агресією за нашу свободу, нашу землю навчили нас ще більше цінувати свою незалежність, пишатися тим, що ми — українці. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Незалежності України: вітання у віршах та листівках

Як змінилися за час війни та що означає для вас Незалежність? На ці питання відповіли ведучі 1+1. Поставте ці питання і собі та запишіть відповіді. Завтра це вже буде історія, яку вивчатимуть наші діти і розповідатимуть онукам. 

Що для вас НЕЗАЛЕЖНІСТЬ? Як змінилися за час війни? 

Алла Мазур:

Незалежність — це Гідність. Честь. Відповідальність за своє життя. Відвага бути самим собою. І самим обирати: як жити, з ким дружити, у що вірити — і що любити.

За час війни я навчилася йти проти вітру — навіть якщо він збиває з ніг. Працювати — не сподіваючись на негайний результат. Підтримувати тих, кому важче. І берегти: віру, любов — і надію.

Марічка Падалко:

Для мене незалежність – це мати можливість обирати: де я хочу жити, чим я хочу займатися. А головне – ким я хочу бути і ким я хочу почуватися. А почуватися я хочу українкою і хочу, щоб в Україні росли мої діти. І це для мене сьогодні є незалежність.

З початком війни я почала цінувати кожен день, який прожитий в мирі, кожен день, коли всі живі і здорові. І я набагато більше усвідомила, в чому є сенс життя. Той, який ми так довго чекали і знайшли, коли були на межі, щоб його втратити.

Святослав Гринчук:

Незалежність — це свобода, це ідентичність, це цінності, які ти сповідуєш, і це герої, яких ти сам собі обираєш. Заради незалежності ми працюємо, аби в українців цілодобово була інформація, бо без новин може з’являтися страх, паніка чи зневіра, а зневірюватися українцям не можна. 

Я думаю с початком війни ми стали всі більш психологічно витривалими до поганих новин, водночас значно більше цінуємо світлі моменти і новини добрі. 

Лідія Таран:

Незалежність — це наші люди, наша історія і наше майбутнє. Це наше споконвічне право жити й розвиватись на цій землі! Суверенно, вільно у власній державі!

З початком цього жахливого вторгнення ми всі змінились. Війна ламає і руйнує. Але українці незламні! Ми сильно утвердились в одному - ми українці й будемо жити у своїй країні, яку готові боронити до кінця. Ми згуртувались і не просто прийняли виклик, а боремось і перемагаємо! 

Юрій Горбунов:

Незалежність — це можливість нічого не боятися, спокійно вранці прокидатися і планувати своє життя, своє майбутнє. Це можливість планувати в своїй країні майбутнє своїх дітей. А сам День незалежності – це ще й мій День народження (сміється).

Кожен українець з початком війни змінився. Ми стали з 24 лютого абсолютно іншими людьми. Тепер це люди, які в останню чергу думають про себе. Це люди, які насамперед думають про свою країну, про перемогу, про тих, кому потрібна допомога. Тепер так просто цю націю не зламати. Як і тоді, так і зараз ми були, залишаємось і будемо українцями. Коли потрібна допомога, ми гуртуємось, коли потрібно брати в руки зброю – ми беремо в руки зброю. І кожен на своєму фронті робить все можливе кожну хвилину і кожну секунду, не розслабляючись.

Єгор Гордєєв:

Незалежність — можливість бути собою.  Можливість мати простір для саморозвитку. Можливість любити, вивчати, жити, змінюватись. 

Війна триває так довго, що ми поступово змінювались і змінюємось, й не можемо до кінця зрозуміти як сильно змінились за ці 8 років. Але з того моменту, коли перший оголосив по ТБ про повномасштабну війну великій українській аудиторії зранку 24 лютого, я зрозумів, що тепер маю цінувати кожну мить. Ти не знаєш що буде завтра. І того, що ти живий, любиш, живеш, працюєш — зараз достатньо, щоб його цінувати. Всі відчуття загострились. 

Валентина Хамайко:

Для мене незалежність – це свобода мислення, можливість говорити те, що думаєш чесно, не приховуючи. Можливість розвиватися без утисків. Можливість планувати своє майбутнє в своїй країні.

З початком війни я стала більш радикальною. Припинила відкладати свої мрії на майбутнє. Я мрію, щоб всі задуми можна було здійснювати сьогодні. Припинила приховувати від дітей або завуальовувати певні життєві моменти. Я розповідаю їм про життя без прикрас. Яким би іноді трагічним воно не було, але діти мають це знати, бо мають розуміти, в якій країні вони живуть і якою ціною нам дається свобода. Вони мають цінувати можливість щодня обіймати один одного і розвиватися.

Я все життя виховую своїх дітей патріотично. Вони розмовляють українською, вони пишаються тим, що українці, тримають тиск від своїх однокласників, які, на жаль, досі в більшості розмовляють російською. Але ми віримо і ми мріємо, що за 5 років вже на українських майданчиках діти будуть розмовляти здебільшого українською мовою, а наша культура буде розвиватися і буде задавати тренд усьому світу. 

Неля Шовкопляс:

Незалежність — це можливість у своїй країні вільно мислити, вільно дихати, вільно жити і, мабуть, вільно висловлюватися.

Я переосмислила для себе цінність багатьох речей, в тому числі, мабуть, і матеріальних, тому що якісь буденні, звичні штуки, на які ми не звертали уваги, вони вийшли на перший план, і це зараз є головним. А все інше, особливо матеріальне, воно потім напрацюється, потім прийде.

Руслан Сенічкін:

Незалежність – це бути вільним. Коли ти розумієш свої обов'язки як громадянин України, але і чітко для себе усвідомлюєш і знаєш свої права. І в цьому контексті ми абсолютно всі рівні, якого б статку не були. Вільність, права і обов'язки громадян - це і є основою, базою нашої незалежної України.

Я нічого не змінив в собі з початку війни, а тільки укріпився в своїх твердженнях, усвідомленнях, відчуттях того, що я українець, громадянин України, вільної і незалежної. Те, що нам довелося виборювати цю незалежність ціною такої кількості життів і порушених доль українців…., це усвідомлення з одного боку жахає, а з іншого - більше дозволяє набратися тої самої міці і ненависті до ворога, яке мене підживлює для того, щоб я себе вдосконалював, допомагав українцям зберегти свою незалежність і повернутися до своїх домівок. На емоційному, психологічному та матеріальному рівнях. 

Велику роботу, покладаючи своє життя і здоров'я, роблять Збройні сили України. Той, хто є в тилу, має бути тою основою для наших захисників і захисниць, щоб вони розуміли, заради чого кладуть свої життя у боях. І всі українці, які поїхали за кордон, мають повернутися звідти, щоб в майбутньому будувати кращу Україну. 

Останнім часом я ще більше став копирсатися в історії України, залучати і мотивувати інших вивчати її. Більше вивчати українську мову, тому що це також є зброя, яка рятує життя на війні. Коли розмовляєш українською, тебе зрозуміє українець, а ворог –  ніколи. Якщо ти говориш українською за кордоном, то саме так можна ідентифікувати на чужині своїх. Кожен з нас має намагатися удосконалювати себе. Бо українець – це шлях, українець – це досвід, українець – це історія! 

Людмила Барбір:

Мене з дитинства вчили шанувати і цінувати своє коріння, свою історію, культуру, свою сім’ю, свій рід, свою країну. Тому я це продовжила робити і в своїй сім’ї також. Напевне, підтримка Незалежності, підтримка України –  це і є цінування і пам'ять культури, традицій. Ми в сім'ї шануємо і продовжуємо всі ті традиції, які колись мали наші бабусі, дідусі, прадіди… Незалежність – це вільна мирна країна, яка йде своїм шляхом.

Якщо говорити про проєкт “Сніданок з 1+1”, то у нас було і є дуже багато корисних рубрик про українське. Наприклад, зараз є рубрика “Урок української мови”, через яку ми разом з глядачами, дорослими та дітьми, вчимо українську мову. Є рубрики про давні традиції, які ми шануємо. Це і про культуру, і про кулінарію, і про історію. Це ще більше посилилося у “воєнному” “Сніданку з 1+1” –  у випусках після повномасштабного вторгнення росії, адже ми стали точкою опори для глядачів, підтримкою. В наших рубриках про історію ми проводимо аналогії, вчимося критично мислити, заповнюємо всі прогалини, щоб ніхто нам більше не зміг сказати, що такої нації як українці не має. 

Тімур Мірошниченко:

Незалежність – це стан внутрішній і стан зовнішній. Незалежність – це не тільки незалежність від когось, від якихось обставин, від якихось ідей. Це незалежність від рабства, від скупості думок, від якихось обмежень. Це дійсно стан і душі, і всього, що нас оточує. 

Я думаю, що для всіх українців з 24 лютого поняття “моя хата  скраю” стало вже точно не про нас. Тому що коли стало потрібно, кожен з нас відкрив обійми для тих, хто цього потребує. Коли було необхідно щось кудись звідкись доставити, кожен це брав і робив. “Моя хата тепер всюди”.

Наталія Островська:

Для мене незалежність – це вибір, починаючи з дитинства. Можливість обирати школу, університет, змінювати професію, якщо не захотів працювати в тій чи іншій сфері. Для мене незалежність – це коли в центрі всього людина, а не держава.

З початком війни я стала більш емоційно стійкою і ще більше стала цінувати землю, де народилася і де живу зараз. Заради незалежності я підтримую моральний бойовий дух Збройних сил України, принаймні вони мені так пишуть, а значить це мені вдається.

Соломія Вітвіцька:

Усе, що зараз відбувається в Україні — заради того, щоб ми були незалежні і самі обирали свій шлях: куди нам рухатись, як розвиватися, якими цінностями жити і як взагалі уявляти себе, своє майбутнє, як виховувати дітей. 

Я більше ціную те, що маю. Ціную тепер офлайн-зустрічі, коли ти маєш можливість зустрітись, обійнятися, побачити людину, відчути близькість — це дуже цінно. Ну і кожен з нас зараз живе тут і зараз. Під час війни, коли не знаєш де впаде наступний снаряд, чи ти взагалі прокинешся зранку — це особливо цінно. 

Олександра Лобода:

Зараз українці як ніхто інший відчувають що таке незалежність. Це найцінніший скарб нації. Він дається важко: кров‘ю, сльозами, боротьбою. Ми по-справжньому станемо незалежними після перемоги, після того, як очистимо від ворога кордони, мову, культуру. Для нас слово Незалежність звучатиме інакше і матиме ще глибший сенс!

Під час війни я дещо втратила себе, свої емоції, свої потреби, свої інтереси. Їх не існувало. Життя було просто автоматичними рухами. В голові постійно пульсувало: чому у світі існує така несправедливість? Чому у світі є люди, які готові вбивати та знищувати все? Згодом починаєш думати, що життя продовжується. Ми воюємо і кожному потрібні сили й кожен має бути корисним. Ми не знаємо що буде далі. В нас є цей момент. І ми живемо в ньому. Тут і зараз. 

Дмитро Комаров:

Незалежність – це, перш за все, свобода.  Свобода мрій, думок, бажань. Незалежність – це можливість бути самим собою і не брехати, тому що тобі немає сенсу щось приховувати, ти – незалежний.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До мурах: українська народна пісня звучить на сцені «Голосу країни» (12 вражаючих фольклорних виступів)

Змінився абсолютно кожний українець, і кожний українець став ще сильнішим, незламнішим і непереможнішим. Заради незалежності зараз усі українці об’єдналися, як ніколи. Всі ми – як єдина родина. Всі ми – єдиний великий живий організм. І кожен робить свій внесок, свою справу. Найкраще – це робити те, що ти вмієш. Я працюю журналістом, я показую правду, я волонтерю, і, як всі ми, допомагаю нашій країні йти в майбутнє.