Рани на серцях, що не гояться: сьогодні Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії
4 червня у світі – Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.
Сьогодні, 4 червня у світі – Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії. З початку війни, яку розпочала росія на території України, понад 200 дітей загинуло, 440 – зазнали травм, понад 200 тисяч – окупанти викрали та вивезли до росії, розповідає радниця – уповноважена президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар`я Герасимчук у "Сніданку з 1+1".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У "Дії" з’явиться кнопка "усиновлення", — уповноважена президента з прав дитини і дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук
Слово “захист” для українських дітей має особливе значення, оскільки з 24 лютого 2022 року діти України страждають від хвилі військових злочинів та жорстокості, з якими на нашу землю прийшла росія зі своєю війною. За даними Офісу Генерального прокурора за 100 днів війни загинула 261 дитина, 465 зазнали поранень. Кількість жертв серед дітей продовжує зростати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усиновлення та тимчасове влаштування: у чому різниця та як прихистити дитину в умовах війни (інфографіка)
Одна з таких втрачених доль: історія 14-річного Арсенія, єдиного сина Віталія та Тетяни Калабіних у Щоденниках війни. Батьки хотіли врятувати єдиного сина і вивезли з Києва, а натомість втратили. Російські військові обстріляли село, в якому переховувався Арсеній з дідусем і бабусями. Наступного ж дня село стали обстрілювати. Коли стихало, вони виходили з підвалу. Одного такого разу поруч щось "прилетіло". Осколок вцілив у потилицю Арсенію. Тітка Марина, лікар, разом з батьками вирушили до села, але доїхати не встигли: хлопчик помер. Вони вирішили забрати тіло хлопця, але дорогою додому на трасі з'явились російські танки і почали їх обстрілювати. Марину, тітку Арсенія, вбило одразу. Батьки дивом вижили і змогли доїхати до безпечної території, де поховали хлопця. Вони змушені були лишитись і жити там близько місяця до повної деокупації Київщини. Тільки після цього вони повернулись по тіло Марини та змогли її поховати. Батько Арсенія каже, що час нічого не лікує. Втім, вони з дружиною хотіли б мати ще дітей і навіть думають про всиновлення.
Дивіться історію втрати сім'ї Калабіних:
