"Інформаційна війна наразі дуже важлива": Інтерв'ю з кореспонденткою ТСН Анастасією Невірною

"Інформаційна війна наразі дуже важлива": Інтерв'ю з кореспонденткою ТСН Анастасією Невірною

Анастасія про власний досвід роботи в умовах війни.

Поділитися:

За яких обставин ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення? Якими були ваші перші кроки? Яким ранок 24-го лютого був для Дніпра?

О 6-й ранку мені зателефонувала мама, сказавши, що бомблять наш аеропорт і військові частини. Найцікавіше те, що вона телефонувала до мене спершу як до журналістки ТСН, аби перевірити інформацію. Проте я ще спала та не до кінця повірила її словам. Коли ж сама відкрила стрічку новин, побачила, що все це відбувається насправді. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Через високу загрозу нових ракетних ударів, виходити з підвалу було страшно", — Владислава Грубич, кореспондентка «Сніданку з 1+1»

Був суцільний жах та відсутнє розуміння, що робити – куди бігти, куди сховатися. Здавалося, що взагалі немає безпечних місць, адже я уявляла масштаби росії та України, і думала, що нічого не допоможе врятуватися. Зрештою, ми зібралися до батьків, які мешкають у приватному будинку з підвалом. У них ми прожили три місяці. 

Від своїх дітей ми нічого не приховували. Старшій доньці 9 років і їй не потрібно нічого пояснювати. Сину на той момент було 4-ри роки, проте він розумів, що розпочалося щось страшне. Ставив мені питання: “А чому нас бомблять? Чому на наш будинок направляють ракети?”. З першого дня вони знають, що на нас напала росія. Що росія – це погано. 

Сотні людей прийшли здавати кров на другий день повномасштабної війни

Уже 25-го лютого зрозуміла, що вдома не всиджу, тож скоординувалася з колегою у Дніпрі, редакцією в Києві та поїхала працювати. Тоді загальнонаціональний марафон ще не розпочав свою роботу, проте телеканал 1+1 мовив у межах власного марафону. У нас було дуже багато включень і вони могли статися будь-коли. Нам могли зателефонувати за 3 хвилини до ввімкнення та сказати, що просто зараз потрібно доєднатися до ефіру та розповісти про останні події, відомі на ту хвилину. Тоді працювала біля центру переливання крові, була величезна черга. Сотні людей прийшли здавати кров на другий день повномасштабної війни. 

Коли працювала, було не так страшно. Менше думала про те, що відбувається. Більше думала про те, як це описати та донести до глядачів

Мені хотілося бути чимось корисною. Стріляти я не вмію (хоча і заохочувала всіх робити коктейлі Молотова, свою маму у тому числі), але вмію працювати журналісткою. Думала, якщо вмію розповідати – принесу якусь користь суспільству, адже тоді до телебачення була прикута вся країна. 

Анастасія Невірна

Якщо окремо говорити про Дніпро, то місто з самого початку було зібране і жило як один організм. По суті ми прифронтова область з 2014 року. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, містяни дуже швидко змогли скоординувати всі дії – хтось зносив та збирав теплі речі, хтось у себе селив переселенців. Мене досі вражає, як на волонтерські пункти прийшли місцеві безхатьки з Дніпра та сказали: “Ми готові об’єднатися, приносити пляшки та картон, аби робити коктейлі Молотова та захищати наше місто”. 

Як змінилася ваша робота з початком вторгнення?

Нині ми контролюємо кожний крок. Стежимо за тим, аби не засвітити локацію, не сказати зайвого, не показати той самий вокзал, з якого їдуть біженці. До того ж не знімаємо військових, поліцейських, та і не всі люди хочуть говорити. Багато робочих моментів змінилися, до яких треба адаптовуватися. 

Нашим захисникам та захисницям дуже потрібні теплі речі, тож навіть бабусі долучаються до допомоги – в’яжуть шкарпетки й інші речі 

Ваша стрічка у соціальних мережах рясніє публікаціями-звітами про гуманітарну допомогу. В який момент ви почали займатися волонтерством, зокрема, як до благодійності доєдналася ваша донька і яким чином вона допомагає ЗСУ? 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євгеній Черлінко, інформаційний продюсер ТСН: "Не знав, де житиму, що буде далі, але вирішив, що навіть за таких умов у мене буде більше шансів знайти ту сферу, у якій я буду відчувати себе комфортно"

До ґрунтовної волонтерської діяльності ми доєдналися в червні. У перші ж місяці повномасштабної війни ми просто донатили. У Слобожанському є потужний волонтерський пункт, який працює з 2014 року. Якось так вийшло, що це була ініціатива моєї доньки. Вони з подругами почали плести браслети та продавати їх серед вулиці. За один вечір вони назбирали 500 грн, що для дітей було хорошою сумою, і віднесли в пункт. Згодом донька познайомила мене з цими волонтерами ближче. 

Ця волонтерська організація допомагає нашим дніпровським бригадам – 25-й, 93-й та іншим. Нашим захисникам та захисницям дуже потрібні теплі речі, тож навіть бабусі долучаються до допомоги - в’яжуть шкарпетки й інші речі. 

Анастасія Невірна

Стільки швидких та пожежних машин в одному місці я ще не бачила

14 січня – трагічний день для всіх українців. Під час масованої атаки по Україні у Дніпрі ракета влучила у багатоповерхівку, зруйнувавши цілий під’їзд. Того дня, як і решту наступних, ви працювали на місці подій. Що побачили в перші години після трагедії? 

Перша половина дня була відносно спокійною, далі почався російський ракетний обстріл. Надходила інформація про успішну роботу ППО на Дніпропетровщині. Якраз ефір “плюсів” в загальнонаціональному марафоні був 12:00 до 18:00. О 15:40 побачила інформацію про влучання в житловий будинок. Зрозуміла, що треба видавати якусь інформацію, відразу вийшла на зв’язок з редактором. Мені зазначили, що о 17:00 маю включитися і в прямому ефірі розповісти про події. 

На підготовку у мене залишалося менше години. Тоді відео та фото з місця події ще не було, до самого будинку нас не пускали, оскільки тривала повітряна тривога. За годину після трагедії вже включалась та розповідала ті крихти інформації, що вдалося зібрати. Збираючись на місце трагедії, сказала чоловіку: “Я боюсь туди їхати, адже навіть уявити не можу, скільки там буде жертв”. Це була субота, будинок розташований у житловому масиві, який густонаселений людьми. 

Працювати на місці було складно. Там була велика кількість людей та служб. Стільки швидких та пожежних машин в одному місці я ще не бачила. Вий сирен, гуркіт генераторів, крики пожежників та поранених людей. В якусь мить це все стихло. Там панувала страшна тиша, яку потім розірвав крик жінки з верхнього поверху. Вона кричала з останніх сил, аби її врятували. 

Анастасія Невірна

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми не відриваємось від контексту війни, але даємо глядачу “видихати”», — креативна продюсерка лінійного виробництва «Сніданку з 1+1» Ірина Гулей

Також страшними були емоції людей довкола. Розуміла, що треба спілкуватися з людьми та щось у них запитувати. Але люди часом не могли говорити – просто кричали та плакали. А ще гірше було, коли люди не могли кричати та плакати, а просто сиділи та дивилися в одну точку. Так сиділа мама, син якої був під завалами. 

Але разом з тим такого об’єднання людей я теж ніколи не бачила. Чоловіки голими руками розтягували автівки, які ще горіли. Люди живим ланцюгом ставали та передавали уламки, аби швидше розгрібати завали. 

Я люблю свою роботу. Інформаційна війна наразі дуже важлива 

Війна постійно колихає нас на емоційних гойдалках. Пропускаючи через себе низку трагічних подій, як вам вдається триматися? Звідки черпаєте сили для нових сюжетів та нових людських історій?

Після трагедії, що трапилася у Дніпрі 14 січня, я ще не відновила сили. У мене сталося внутрішнє вигорання. Дуже складно почати знімати щось інше. От нещодавно я їздила знімати позитивний сюжет про жінку, що має свій волонтерський хаб. Зрештою, ми все відзняли, але було дуже складно через емоційну втому від інших трагічних історій. 

У свій День народження, 13 листопада, ви зазначили, що цей рік змінив систему цінностей. Як повномасштабна війна вплинула на вас та змінила? Які навички та риси характеру вдалося набути? 

Розумію, що після Перемоги дуже багато проблем мене вже не турбуватимуть, якийсь тривалий проміжок часу так точно. Коли немає постійної загрози твоєму життю, все інше - не проблема. Коли Новий рік та День народження я зустрічала разом зі своєю родиною у власній квартирі, що дуже важливо, розумію, що у мене все чудово. Зараз більшого просити не хочеться. 

Що стосується професійних навичок, то в ТСН я почала працювати більше року тому. Тобто, працюю більше в умовах повномасштабної війни, аніж за мирних часів. Тож теми війни стали звичнішими. Проте нещодавно знімала сюжет про дідуся, який врятував лебедя. За такими історіями всі скучили та до них дуже хочеться повернутися. 

Українська сміливість стала своєрідним брендом у світі. Що для вас є українська сміливість? Хто є уособленням української сміливості для вас? 

Найсміливіші ті, хто зараз на передовій. Буквально перед цим інтерв’ю говорила із жінкою, в якої у чоловіка проблеми зі здоров’ям, йому терміново потрібно робити операцію. Але якщо він зробить операцію – більше не зможе повернутися на фронт, адже для нього це буде дуже небезпечно. Тому він воює в такому стані, який є зараз. Для мене ці люди - герої. 

Також волонтерську організацію, з якою ми співпрацюємо, очолює 73-річна жінка. Вона разом з чоловіком сідає в машину і під Бахмут везе хлопцям їжу та воду. Ще знімала матеріал про родину з цієї багатоповерхівки, яка вже втретє все втратила. Вони родом із Шахтарська Донецької області, переїхали в Херсон, а вже звідти переїхали в Дніпро, куди в їхній будинок влучила ракета. Вони й надалі знаходять сили, зазначаючи, що сидіти та плакати – не варіант. Не знаю, як хлопці та дівчата на фронті все це переносять. Вибрати когось одного дуже складно.  

Яким для вас буде день нашої спільної Перемоги? 

Уявляю, що мені знову зателефонують зранку та скажуть: “Прокидайся, ми Перемогли”. Дуже хочу, аби так і було. Або ж перша про це дізнаюсь та буду всім повідомляти. Точно буду плакати, проте спершу від щастя. Буду радіти, святкувати. Якось казала, що не буду тиждень працювати, оскільки вже домовилася з багатьма героями моїх сюжетів святкувати Перемогу. Напевно, поїду таки до них. Коли ж дізнаємось про втрати, буду плакати від горя. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Новинарі – люди, які звикли працювати в екстремальних умовах", – головна продюсерка ТСН Тетяна Білоус про роботу під час війни

Анастасія Невірна
 

Новини по темі