"Буквально перед війною мені чомусь дуже захотілося заправити машину", — історія телеоператора, якому вдалося втекти з блокадного Маріуполя
Історія телеоператора, якому вдалося втекти з Маріуполя
Телеоператор із Маріуполя Борис Яковенко спеціально для ТСН розповів, як він вибирався із міста на підконтрольну Україні територію:
15 березня десь о 12 годині до мене прибігла донька і сказала збиратися, оголосили зелений коридор. Я швидко зібрав сумку, буквально за 5 хвилин. Пішов до доньки, до неї йти буквально 15 хвилин. Біля входу у під'їзд у нас лежали загиблі сусіди. За два дні до цього прилетіла міна, розірвалася за півтора метри від будинку і загинуло 6 людей.
Борис прийшов на подвір'я доньки, вони всі зібралися, зібралися сусіди і почали обговорювати, як їхати. Подивилися, що вже пізно і вирішили відкласти на 16 березня. Він пішов додому, зібрав ще одну сумку. О 2-й годині ночі прокинувся від шуму, все гриміло, були сильні "прильоти". Борис ніколи не спускався до підвалу, хоча жив на 5 поверсі 5-поверхового будинку. Будинок прямо розгойдувався від ГРАДів і чоловік вже думав, що нікуди не поїде. Так тривало кілька годин.
О 5-й годині я все-таки зважився вийти, поки тиша, і побіг до доньки. Потім пішов у гараж у приватному секторі, який теж дуже постраждав від обстрілів. Хвилин 10 треба було йти, і я сильно хвилювався. Якби машина постраждала, ми б нікуди не поїхали. Але все було гаразд, машина завелася. Буквально перед війною, 23 числа мені чомусь дуже захотілося заправити машину. Я поїхав, заправив і бензином, і газом, і поставив її в гараж.
Борис забрав машину, поїхав у двір і знову почали радитись, як виїжджати. Час минав, і близько 10-ї ранку Борис зрозумів, що ніхто не знає, коли виїдуть і хто поїде першим. Ніхто не хотів їхати першим. Зрештою він сказав, що їде. Ще один сусід вирішив раззом, вони сіли на машини та поїхали. Потихеньку рухалися на виїзд, там була вже дуже велика колона, до якої і прилаштувалисята поїхали.
На першому блокпості була величезна черга, стояли ми там дуже довго, години три чи чотири. Перевіряли не дуже ретельне. Далі була ще одна черга, на виїзді з Мангуша. Стояли ми там годин 6-7 і нас випустили вже після 10-ї вечора. Я ще дуже хвилювався, тому що ми виїжджали в ніч і боялися потрапити під обстріл. Але ніхто на узбіччі не зупинявся, і я поїхав разом із усіма. Нас не пустили по трасі, і ми поїхали об'їзною дорогою. На узбіччі стояло багато російської техніки.
Я не знаю, о котрій в'їхали в Бердянськ, але було дуже пізно. Там був блокпост й в усіх всі перевіряли пальці на мозолі, вишукували військових. У Бердянську ми знову потрапили на перевірку. Перевіряли серйозно. Підходили із паспортом, документами на машину. Це мені нагадало Другу світову війну, якщо чесно. Стоїть стіл, сидять два російські солдати: замизкані, зачухані, рукавиці, в'язані з дірками. Стоїть кухоль алюмінієвий, і в ньому пакетик чаю заварюється, а у них соплі течуть, вони пишуть і витираються постійно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Було небезпечно виходити навіть з під'їзду", — відверта розповідь Тетяни Козак про будні в блокадному Маріуполі ("Щоденники війни")
В'їхали в Бердянськ рано-вранці, о годині 7. Проїхалися містом: порожнеча, тиша, бензину немає. Розвернулися та поїхали у бік Запоріжжя:
Не знаю, скільки там було блокпостів, відчуття, що через кожні 2-3 км нас зупиняли і ми стояли у чергах. На останньому блокпосту, вже на виїзд із окупованої території, нас уже серйозно перевіряли. Там змушували і роздягатися, витрушували з машини геть усе і були дуже злі. Коли ми таки проїхали цей блокпост, їхали самі. Я дивлюся, попереду міст, машини до нього під'їжджають та розвертаються. Міст виявився підірваним і треба було їхати через селище. Нам вказали дорогу, і ми поїхали стежкою, яку проклали через мінне поле. До нас прибіг хлопець, сказав, що попереду все заміновано, і слідом за гуманітарною колоною ми зможемо проїхати. Колона проїхала, ми чекали, потемніло, і ми вирішили на свій страх та ризик поїхати. Так ми дісталися підконтрольної Україні території. Виїхали ми вранці 16 березня, та 17 о 15:30 приїхали до Запоріжжя.
Дивіться історію телеоператора, якому вдалося втекти з блокадного Маріуполя:
