«На спортивній арені хочу показувати високі результати, щоб гідно представляти Україну на міжнародному рівні», – Анна Максименко, українська фехтувальниця, чемпіонка Європи з фехтування серед кадетів та юніорів
24 лютого - від спортивних мрій до реальності війни: як українська спортсменка впоралася з втратами і перемогами
Яким був ваш ранок 24 лютого? За яких обставин ви дізнались про початок повномасштабного вторгнення?
Вранці 24 лютого мене розбудила мама з новиною, що почалось повномасштабне вторгнення. Пізніше зателефонував тренер і повідомив, що внаслідок цього ми не маємо змоги поїхати на чемпіонат Європи (саме 24-25 лютого ми повинні були виїжджати в Сербію, де у 2022 році проводились ці важливі змагання). Спершу взагалі не могла зрозуміти, що відбувається, адже банально не вірила, що таке взагалі можливо. Також дуже засмутилась, що не матиму змоги змагатися на ЧЄ.
Що вам допомагає не здаватись в ці важкі часи й після всього, що відбувається в нашій країні, й виходити на спортивну арену, показуючи високі результати?
Розумію, що зараз не на часі опускати руки, адже Сили безпеки й оборони України не здаються, продовжують воювати за нас і нашу країну на фронті. Тож і я на спортивній арені мушу показувати високі результати, щоб гідно представляти Україну на міжнародному рівні.
Цьогоріч ви вибороли золоту нагороду на чемпіонаті Європи з фехтування серед кадетів та юніорів. Розкажіть детальніше про ці змагання. Яка атмосфера панувала? Загалом, що ця перемога значить особисто для вас?
До чемпіонату Європи, який цього року відбувся в італійському Неаполі, готувалась з початку сезону. Перед самими змаганнями була налаштована викластись на всі 100%. Ця перемога показала, що, довіряючи своєму тренеру та тренувальному процесу, можна досягнути будь-яких висот. Проте не все відразу :)
У грудні 2023 року ви виграли юніорський Кубок світу з фехтування, який проходив у німецькому Лаупгаймі, ставши найкращою з 202 шпажисток. Яким був шлях до цього золота? Загалом, що можете сказати про ті змагання? Поділіться своїми емоціями та думками.
Перше місце у Лаупгаймі було моєю першою медаллю на рівні юніорського кубка світу. Ця перемога надала мені більше впевненості у подальших змаганнях. Було доволі складно, багато напружених боїв, але, сконцентрувавшись на змаганнях, мені врешті-решт вдалось вистояти та дійти до кінця.
«Спорт жодним чином не може бути поза політикою»
Що ви думаєте про допуск представників рф до міжнародних змагань, зокрема до Олімпіади-2024? Зрештою, чому спорт не може бути поза політикою?
Звісно, що вважаю неприпустимим, щоб російські та білоруські спортсмени брали участь в Олімпійських іграх 2024 року. Адже кожен спортсмен, виступаючи на будь-яких міжнародних змаганнях, представляє свою країну, символіку та гімн. Тому спорт жодним чином не може бути поза політикою.
Яких змін ви зазнали від початку повномасштабної війни? З якими викликами в спортивній кар’єрі стикнулися?
На початку повномасштабного вторгнення вимушена була покинути Україну, тому що появилась змога, якої, на жаль, не було вдома, – підготуватись до чемпіонату світу. Саме з того моменту почались труднощі, адже приходилось багато перебиратись з місця на місце, що було нелегко. Але з іншої сторони – це неоціненний досвід, який і зараз буває в пригоді.
Як в цілому проходять тренування та чемпіонати в нових реаліях? Яким є спорт в умовах війни?
Загалом тренувальні та змагальні процеси не змінилися. За винятком повітряних тривог, під час яких потрібно спускатись у бомбосховище.
Хто з зірок фехтування та в цілому спорту найбільше підтримував вас?
Найбільше підтримки відчуваю від своєї сім‘ї, друзів, а також від тренерів – Орліковського Андрія Вікторовича та Семеряк Зоряни Степанівни.
«Перемога буде втіленням незламності та міці нашої нації»
Яким уявляєте день нашої Перемоги? Що мрієте зробити?
День Перемоги уявляю яскравим та незабутнім для кожного українця. Ця перемога буде втіленням незламності та міці нашої нації. Мрію, за першої ж можливості, зустрітись зі своїми бабусею та дідусем, які наразі перебувають на окупованій території.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- “Не потрібно боятися здаватися смішним, недолугим або дурним”, – актор серіалу “Обіцянка Богу” Юрій Феліпенко про перехід на українську мову та людей, які розчарували під час війни
- Гість “Пісні мого життя” Євген Таллер за лаштунками проєкту про те, чи існують ідеальні інфлюенсери, та який контент найпопулярніший в Україні (ексклюзив)
- "Я замовила цю роль у всесвіту", — Світлана Гордієнко про свою героїню-антагоністку в серіалі "Обіцянка Богу" та підтримку ментального здоров'я
- “Книжки, театр, кіно — це рятівні буйки для цивільних і для військових у час воєнних штормів”, — народна артистка України Наталія Сумська про розвиток культури та роботу над серіалом “Тільки живи” (ексклюзив)
- Незламні прифронтові міста: якими їх пам’ятають ведучі 1+1 Україна та Марафону «Єдині новини»
